в означеннях
Тлумачення, значення слова «цвісти»:

ЦВІСТИ, цвіту, цвітеш, недок.

1. Розкриватися, розпускатися (про квіти). Барвінок цвів і зеленів, Слався, розстилався (Тарас Шевченко, II, 1953, 346); Скот пасеться в стерні. А ось гречка біліє — цвіте (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 114); Цвіте липа й пахне неймовірно (Юрій Яновський, II, 1958, 193); Пам'ятаю, казала моя мати: — Цей світ, як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде! (Олександр Довженко, I, 1958, 330);  * Образно. — Дурний піп — дурна його й молитва, — не витримав Яків Данько. — В твоїй бороді вже гречка цвіте, а в голові й на зяб не орано (Михайло Стельмах, II, 1962, 109);
//  Мати квіти, вкриватися квітами, цвітом. Тут і село якраз. Біліють хати, цвітуть городи (Марко Вовчок, I, 1955, 95); Як то гарно жить на волі, Коли усе цвіте (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 65); А луг цвіте. А далина синіє. Кує зозуля щедро у гаю (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 14); Степ уже цвіте де-не-де (Олесь Гончар, II, 1959, 69).
Пишним цвітом (квітом) цвісти див. пишний.

2. перен. Виділятися яскравою барвою, світитися яскравим світлом. Сів [Кирило] на порозі і закурив.. Червоний вогник цвів серед ночі, як квітка щастя (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 209); Цвіте рубін кремлівських зір Огнями найяснішими (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 71); Він бере її за руки І крізь ранішнії луки Вдвох вони додому йдуть. В небі райдуги цвітуть (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 58); Червоний стяг цвіте над нами, І буде так мільйони літ (Володимир Сосюра, II, 1958, 406); Вогонь то здіймався, то падав, неначе дихали груди, розкидався снопом, розпливався туманом, і цвіли хмари на небі, неначе троянби (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 68);
//  Про велике скупчення вогнів, барвистого одягу, прапорів і т. ін. Уже цвіли на вулицях вогні, а ми повільно йшли собі з вокзалу (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 170); Ніби на гравюрі Хокусаї, Ліс грабовий золотом цвіте (Максим Рильський, III, 1961, 315); На майдані цвіли хустки (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 324); Прощавайте, ждіте волі, — гей, на коні, всі у путь! Закипіло, зашуміло — тільки прапори цвітуть... (Павло Тичина, I, 1957, 56);  * Образно. Як патока, так річ у неї на губах, І сміх її цвіте, мов мак, що на грядках (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 42); Його душа, до смерті молода, Цвіла в книжках — у квітах пурпурових (Максим Рильський, II, 1960, 109).

3. перен. Бути в розквіті сил, молодості, вродливим (про людину). В садах кохалися, цвіли, Неначе лілії, дівчата (Тарас Шевченко, II, 1963, 51); Є такі люди, що.. цілий вік цвітуть то молодою дівочою красою, то розкішною повною молодичою, то якоюсь старечою красою (Нечуй-Левицький, I, 1956, 129); — Вродо моя хорошая, Нащо ти цвітеш? Без доленьки на сім світі Марно пропадеш! (Леся Українка, 1, 1951, 324); [Хмельницький:] А ти, Соломіє, все кращаєш. [Кривоніс:] Це від кохання так цвіте (Олександр Корнійчук, I, 1955, 261); Жили, цвіли, сміялися, любили Веселі хлопці — молодість сама (Максим Рильський, III, 1961, 279); Із-за вагончика вийшла дівчина в ситцевому платтячку, мабуть, ровесниця Ліні, тільки куди міцніша, здоровіша за неї, — з вогню та з сонця вся! Так і цвіте вся здоров'ям, налите тіло горить смагою (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 186);
//  Про вияв здоров'я на обличчі людини. Його обличчя, що недавно ще цвіло свіжим рум'янцем, було жовте (Іван Франко, VI, 1951, 286); Мужчини сивими стали з морозу, а обличчя жінок цвіли, як мак (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 184); На всі щоки її по-весняному цвів густий рум'янець (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 71);
//  Про вияв радості, щастя, задоволення, замріяності на обличчі людини (в усмішці, очах і т. ін.) З вікна учительської на дітей дивилася Серафима Петрівна, і її зморщене обличчя цвіло від радості (Петро Панч, Іду, 1946, 122); В очах у неї, у всьому виразі обличчя цвіло щастя... (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 334); Тетяна сиділа задумана, уші палали, як цвіт королевий, а в очах цвіли, як золотий світанок, ті мрії, що впину їм немає (Степан Васильченко, II, 1959, 83); Над столами схилились обличчя, в вікна цеху вечірня ртуть... Тільки шелест паперу ритмічний, тільки зорями очі цвітуть... (Володимир Сосюра, I, 1957, 489); Очі в Романа Петровича блискотіли, на обличчі цвіла привітна, захоплена посмішка (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 71).

4. перен. Успішно розвиватися; процвітати. Вийду в сонячні поля, На долину гляну, Там цвіте моя земля Од Дніпра до Сяну (Терень Масенко, Побратими, 1950, 8); Цвіте життя, красується природа, липневий день над горами сія (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 132); Цвіте дружба народів, як море переливаючись через границі (Максим Рильський, III, 1956, 50); Мужай, прекрасна наша мово, Серед прекрасних братніх мов, Живи, народу вільне слово, Над прахом царських корогов, Цвіти над нами веселково, Як мир, як щастя, як любов! (Максим Рильський, III, 1961, 304);
//  Про людські почуття, думки і т. ін. [Ганна:] За клопотами чи знайдеться час баблятися ще з якимись думками?.. Колись і думки цвіли і рясніли, та пополовіли і зав'яли... (Марко Кропивницький, II, 1958, 21); І сміх, і дзвони, й радість тепла. Цвіте веселка дум (Павло Тичина, I, 1957, 14); Серце тихим привітом цвіте... (Володимир Сосюра, I, 1957, 208).

5. спец. Змінювати забарвлення внаслідок масового розвитку мікроорганічних водоростей (про водойми); укриватися пліснявою, цвіллю. Хати були великі, просторі, тільки темні та чорні; по стінах цвіла пліснявка (Панас Мирний, I, 1949, 221).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 187.

Коментарі (0)