в означеннях
Тлумачення, значення слова «цвіт»:

ЦВІТ 1, у, чол.

1. збірн. Квіти (пелюстки) на рослині в період цвітіння. Се ще тільки цвіт, а ягоди будуть (Номис, 1864, № 3527); — Червоная калинонька, А біленький цвіт; Ой чи не жаль тобі, Галю, Молоденьких літ? (Леся Українка, I, 1951, 323); — Пам'ятаю, казала моя мати: «Цей світ, як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде!» (Олександр Довженко, I, 1958, 330); Яблунька.. викидала одну-дві квітки та й сипався з них цвіт, опалений холодним вітром (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 136); — Коли вже на цвіт падає погожа роса, я до схід сонця буджу бджолу на роботу (Михайло Стельмах, II, 1962, 79);  * Образно. — Доню моя, доню моя, Цвіте мій рожевий! (Тарас Шевченко, I, 1963, 26); Ні, не забуду я той шум далеких віт. О юносте моя, мій неповторний цвіт! (Володимир Сосюра, II, 1958, 31); Чи хоч згада вона колись Усі надії, муки? Злітає, пада жовтий лист, Безжальний цвіт розлуки (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 254); Із білого цвіту хмар проглянув місяць (Михайло Стельмах, Над Черемошем, 1952, 215);  * У порівняннях. Біля клубу Галина звернула праворуч і пішла садками, притрушеними снігом, як цвітом (Микола Зарудний, Світло, 1961, 15); Синьоока, молода, неначе цвіт, — чом не вийшла ти сьогодні до воріт? (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 32); Дівчина спалахнула, мов маків цвіт (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 365); Рубін мріяв, що дівчина в нього буде висока й струнка, як тополя, біла, як цвіт жасмину, прекрасна, як щастя (Іван Сенченко, Опов., 1959, 41); Шум у хаті, присне сміх дівочий, і над усім, як і талі, надворі, мов коники в траві, насіння тріскотить і лушпиння на поміст білим цвітом сиплеться (Андрій Головко, II, 1957, 127);
//  перен. Про вияв душевного піднесення, почуття кохання тощо. [Мавка:] Не зневажай душі своєї цвіту, бо з нього виросло кохання наше! (Леся Українка, III, 1952, 229); Там левантійський місяць діє чари І колихає в серці теплу кров, Там диким цвітом процвіла любов (Микола Зеров, Вибр., 1966, 75);
//  перен. Бурхливий розвиток. Я голос подаю за людськість і людину, За міста цвіт гінкий, за красний зріст села (Максим Рильський, I, 1956, 331).
Королевий (королів) цвіт див. королевий цвіт; Липовий цвіт див. липовий; Сірчаний цвіт — порошок, виготовлений з сірки, що використовується для боротьби з шкідниками рослин. Спочатку, поки камера холодна, пара сірки прямо переходить у твердий стан і осаджується на стінках камери у вигляді ясно-жовтого порошку, відомого під назвою сірчаного цвіту (Загальна хімія, 1955, 314); Для обпилювання [рослин] застосовуються мелена сірка та сірчаний цвіт (Шкідники і хвороби .. рослин, 1956, 49).
В цвіту; В цвіті: а) укритий цвітом. Над дорогою часом попадалась вся в цвіту дика груша або кущ черемухи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 308); Земля в цвіту... Весна прийшла, — Дерева білі-білі (Сергій Воскрекасенко, Недарма.., 1950, 13); Вийду з хати поглянуть, як плине весна, У цвіту і у листі дзвенить далина (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 66); Спинися, мить, коли сади у цвіті! (Любомир Дмитерко, Київські кручі, 1962, 57); б) у розквіті фізичних і духовних сил. Годі, матусю! Шляхом потернованим Сміливо йшов він, бо краще загинути, В цвіті померти за правду скатованим, Аніж на тебе хоч плямочку кинути (Павло Грабовський, I, 1959, 321); І це вже не Ксенія Петрівна, а дівчина в цвіті закружляла в юному танці (Михайло Стельмах, Над Черемошем, 1952, 126); Закрасуватися цвітом див. закрасуватися; Пишним цвітом розквітати (цвісти, процвітати і т. ін.) див. пишний; Прибитий на цвіту — від природи дурний, нерозвинений. Се був чоловік прибитий ще на цвіту, плохий, похилий (Марко Вовчок, VI, 1956, 222); — Ви на неї не зважайте. Вона ж на цвіту прибита. Раніше Василеві Прокоповичу жить не давала. Віру Андріївну гризла (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 61); Сього (цього) цвіту [багато] по всьому світу; Як цвіту по всьому світу див. світ 2; У цвіті літ (сил і т. ін.) — у молоді роки, в пору розквіту фізичних і духовних сил. — О жах! Умерти в цих джунглях у цвіті літ? О-о! — мліла вона від страху (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 231); Там у радощах безжурних, В цвіті вічних молодощів, Прожива весела пані Яснокудрая Абунда (Леся Українка, IV, 1954, 177); Цвіт життя (віку, літ і т. ін.) — період життя людини, в який найповніше виявляються її сили й почуття. [Він:] То була любов, цвіт життя, його великий проблиск (Олександр Довженко, I, 1958, 438); Побитий примхами недолі, Я в'яну жертвою жаги; Ярмо огидної неволі Б'є цвіт юнацької снаги! (Павло Грабовський, I, 1959, 283).

2. перев. у мн., заст., діал. Квітка. Один цвіт не робить вінка! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 178); Цвіти за образом святим, І на вікні стоять цвіти (Тарас Шевченко, II, 1963, 116); У нашім зільнику перед вікнами цвіло лиш небагато цвітів (Ольга Кобилянська, III, 1956, 64).

3. перен. Кращі люди якогось суспільного середовища. Матері, що саме сьогодні стратили своїх синів, заридали на вид того найкращого цвіту народного, котрий завтра, може, так само поляже (Іван Франко, VI, 1951, 91); Ідуть, ідуть хлопці, самий цвіт, молоді парубки (Леся Українка, III, 1952, 558); Розмовляли довго-довго.. Про долю того кращого цвіту народного, некоханого, дощами неполиваного, що гнеться з торбами, сонцем запалений, смутний, скрізь попід позамиканими брамами мурованих шкіл (Степан Васильченко, II, 1959, 114); Це був будинок, де колись збирався цвіт дворянства, де влаштовувались прийоми, бенкети (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 60); — Подумай, Володько, який це народ, який великодушний народ... Хто послав би, як ми, своє найдорожче, свій цвіт, свої мільйонні армії для порятунку інших, для визволення Європи! (Олесь Гончар, III, 1959, 135).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 188.

Коментарі (0)

ЦВІТ 2, у, чол., розм., рідко. Те саме, що колір. Видна була і уся одежа [Явдохи].., спідниця каламайкова; тільки що не можна було угадати, якого вона є цвіту (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 11); Сонце якраз ускочило у вікна — і його ясне проміння золотило ті сизі клубки диму, переливалося у його довгих поясах різними цвітами, різними кольорами (Панас Мирний, I, 1954, 335); Вони й тут ніби заради розваги позиркували на Уралова сміхотливо, а коли вже він мусив рушати, та, що в жовтій, соняшникового цвіту кофті, так славно, так незабутньо усміхнулась йому! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 292).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 188.

Коментарі (0)