в означеннях
Тлумачення, значення слова «цвітучий»:

ЦВІТУ́ЧИЙ, а, е, розм. Укритий цвітом. Панські оченята зразу забігали по цвітучому садочку різних квіток, що виглядали з-за чорнявих дівочих голів... (Панас Мирний, I, 1949, 195); Під нами бігли до моря цвітучі цитрини (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 418); Пахнуть порохом зірок цвітучі грона (Андрій Малишко, Чотири літа, 1946, 92).
Цвітуче обличчя (лице) — обличчя здорової вродливої жінки, дівчини. Її лице, недавно ще свіже та цвітуче, протягла і зіссала тяжка недуга (Іван Франко, I, 1955, 184).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 189.

Коментарі (0)