ЦВИ́НДРИК, а, чол., діал. Легковажний чоловік, юнак; жевжик. — Сталося це саме тоді, коли вийшов декрет про розводи, який отих цвиндриків, що звикли щотижня жінок міняти, наче холодним душем обдав (Юрій Мокрієв, Слід.., 1969, 163).
ЦВИ́НДРИК, а, чол., діал. Легковажний чоловік, юнак; жевжик. — Сталося це саме тоді, коли вийшов декрет про розводи, який отих цвиндриків, що звикли щотижня жінок міняти, наче холодним душем обдав (Юрій Мокрієв, Слід.., 1969, 163).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 185.