в означеннях
Тлумачення, значення слова «цибатий»:

ЦИБА́ТИЙ, а, е, розм. З довгими тонкими ногами. П'ята була Домаха Карлючківна.. Зростом собі невеличка: хоч у яку хату ввійде, то головою стелі достане; суха та цибата (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 176); Цибатий Невкипілий, на цілу голову в натовпі вищий за всіх, кумедно, як чорногуз, хитав головою (Андрій Головко, II, 1957, 220); До цеху нагодився начальник депо Васильченко. Він був такий же тонкий і цибатий, мов жердина (Олекса Гуреїв, Через замети, 1961, 93);
//  Довгоногий (про птахів). Менший [брат] тихесенько Галю заспокоює, і Галя собі заспокоюється, ще часом і пісеньку заспіва про журавля, «що цибатий журавель, він до млина їздив, дивне диво бачив» (Марко Вовчок, I, 1955, 289); Півень такий у дворі ходив. Галаган, куряча порода, цибатий і шия гола (Олесь Донченко, VI, 1957, 108);
//  Довгий, тонкий (про ноги). Він ішов так швидко, як тільки міг, прогонисто викидав уперед то одну, то другу ногу, ноги мав цибаті, аж он які (Павло Загребельний, Диво, 1968, 21); На гнідій шкапині показався чудернацький вершник: без сідла, з мотузяною оброттю, сам довгий, з високо піднесеною головою, з цибатими, ледве не до землі ногами. Це був старий Канушевич (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 361);
//  На високих тонких ніжках (про предмети). Попід вікнами та з другого боку залу попід дверима на високих цибатих триногах — кіноапарати, які то в один бік своїм темним оком повернуться, то в другий (Павло Тичина, III, 1957, 467).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 205.

Коментарі (0)