ЦИБЕНІ́ТИ, нить, недок., розм. Те саме, що цебеніти. Бреус скочив з коня. Розхристаний, скривавлений, з подертим рукавом сорочки, він ніяково тупцявся перед кошовим, мацаючи поранену руку, з якої цибеніла кров (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 235); В загуслій тиші однотонно цибенів струмочок (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 226).