в означеннях
Тлумачення, значення слова «цибулина»:

ЦИБУЛИ́НА, и, жін.

1. Потовщена, перев. куляста частина стебла деяких рослин, яка складається з щільно розташованих м'ясистих листків і звичайно міститься в землі. Лілії і тюльпани висаджують у квітники цибулинами в серпні або вересні (Озеленення колгоспного села, 1955, 193); До родини лілійних.. належать багаторічні трави з цибулинами, бульбоцибулинами або з кореневищами, а також деякі дерев'янисті рослини (Практикум з систематики та морфології рослин, 1955, 179).

2. Головка цибулі (у 1, 2 знач.). Мати на стіл поставила вечерю: варену картоплю в лушпинні, три цибулини й сіль (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 69); Він служив божу службу з таким захопленням, аж плакав, бо носив цибулину в кишені й раз по раз нюхав, розтираючи в пальцях... (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 300).

3. розм. Старовинний кишеньковий годинник з опуклим товстим склом. Якоб час од часу дістає з кишені свою «цибулину» — старий матроський годинник, що не кваплячися відлічує секунди й хвилини (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 328).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 206.

Коментарі (0)