Словник української мови

ЦИ́ЦЬКА, и, жін., розм. Сосок людини або самки тварини; жіночі груди. — А яке ж, скажу вам, дівоньки, те хлопчатко було мудре: ні в середу, ні в п'ятінку святу у матері цицьки не брало, — постило, значить (Данило Мордовець, I, 1958, 95); Тапочка — помолоділа, гаряча, рум'янощока — примостилася скраєчку на скрині й дає дитині цицьку (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 84).
♦ Жаба цицьки дасть див. жаба 1.