ЦИГА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до цигани. Весела
кумпанія закликала Соломію, частувала вином, та
Соломія, не розуміючи циганської мови, ухилялась од
запросин — врешті, їй було не до того (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
372); Як це незвично, навіть химерно звучить у наш
час — циганське ворожіння (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960,
194); Терентій, закипаючи в душі, прислухається ще
якусь хвильку до музики, яку видобувають з інструмента
темні циганські руки, й повертає ліворуч, а циган,
підвівшись, пильно стежить за вершником...
(Михайло Стельмах, I, 1962, 499);
// Такий, як у циган. Не такі дочки
в Василя Семеновича: якісь циганки повдавалися! З
чорними очима, з циганським кучерявим волоссям, а чорні ж
то чорні, як у сажу вимазані! (Панас Мирний, I, 1949, 206);
Красик швидко повернув голову. До нього весело
посміхався своїми жвавими циганськими очима Іван Бойцов
(Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 100);
// Власт. циганам (про
характер, вдачу). Я дарма що біла, а маю циганську
натуру, і вештатись по світі мені мило (Леся Українка, V,
1956, 294); — Ох ти ж і догадливий, ох і циганської ж
ти вдачі хлопець! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 257);
//
Узвичаєний у циган (про одяг, прикраси). З ванькира
урочисто вийшла Федора, байдуже глянула на Клима
і розтулила перед Супруном кулак. На її долоні лежало
дві пари циганських сережок (Михайло Стельмах, II, 1962, 123);
// у знач. ім. циганська, кої, жін. Те саме, що циганочка1 2.
І чеше Ванька вільної циганської, і руки в нього в такт
по халявах дрібушечки вибивають: — Тра-та-та!
(Остап Вишня, I, 1956, 59).
♦ Будеш скакати (танцювати) циганської халяндри;
Поскачеш (потанцюєш) [у мене, у нас] циганської
халяндри див. халяндра; Циганська голка — велика
швацька голка. [Іван:] От пішли ми далі. Коли це
чую, щось під коліном неначе мене циганською голкою
штрикнуло (Марко Кропивницький, I, 1958, 111); Дідок завжди сидів
у своєму кутку за піччю, розіклавши біля себе своє
немудре майно: ножиці, циганську голку, нитки і різне
шкураття, — майстрував онукам теплу одежину (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 358); Циганське життя — життя без
постійного домашнього притулку. — А я б радий вже
будлі-де [будь-де] й осістись: мені вже трохи обридло
бурлацьке та циганське життя та блуканина (Нечуй-Левицький,
III, 1956, 224); Діти люблять, люди поважають, колеги
умовляють: — Годі вам жити циганським життям,
залишайтесь назавжди у нас «директором». Ми тут
вас оженимо й прикріпимо до місця (Степан Васильченко, IV, 1960,
37); Циганське сонце — те саме, що місяць 1. Холодне
циганське сонце світило тепер уже їм десь із-за потилиці
(Олесь Гончар, I, 1959, 213); Циганське тепло — те саме, що
холод 1. — До неї [Прохорихи] коли взимку не прийдеш,
то все в хаті циганське тепло (Нечуй-Левицький, III, 1956, 334);
Циганське шатро — легке переносне житло циган,
споруджуване в формі конуса з тканини, шкур і т. ін.
Вона [князівна Богаза] перекинулась голубкою.. Сіла
вона на дереві в лісі, щоб одпочити, коли дивиться — під
деревом стоїть циганське шатро (Нечуй-Левицький, III, 1956,
296); Циганський піт пробирає (пробрав) див. пробирати;
Циганський піт проймає (охоплює і т. ін.) див. піт;
Циганський романс; Циганська пісня — жанр
російського романсу, пісні, який склався під впливом
особливої манери їх виконання циганами. — Вам от
циганські романси не до вподоби, а коли б ви почули,
як їх самі цигани співають (Леся Українка, III, 1952, 600);
У прийомній за столом сидить Людмила Федорівна.
Вона переглядає папери, пише, наспівуючи мотив
«пристрасного» циганського романсу (Захар Мороз, П'єси,
1959, 280); Циганський табір: а) група родин циган,
які кочують разом; місце їх розташування. — А ти
що за один? — помітив турок Івана, — теж, видно,
з циганського табору? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 381); В
циганському таборі — тривога. Хто скаче так шалено
до їхнього табору? Яке ще лихо впаде на їхні голови?
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 69); Дорка йшла з Павлом Гейбом,
старшиною.. Вони наблизились до підвід, які здалися
їм циганським табором (Юрій Яновський, Мир, 1956, 110);
б) безладне скупчення людей, тварин, возів і т. ін.
Що мене найбільше вразило тут [у Неаполі], то
вуличне життя. Скрізь — і в Венеції, і в Флоренції, і в
Римі — життя європейське, більш-менш спокійне.
А тут пекло, циганський табір. Такий крик на
вулицях, що себе не чуєш (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 270); Сонце
сяяло, коні іржали, румуни, звільнившись від них, як
від тягаря, розкинулись поблизу циганським табором
і вже весело варили щось на бездимних вогнищах
(Олесь Гончар, III, 1959, 73).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 209.