в означеннях
Тлумачення, значення слова «циклон»:

ЦИКЛО́Н, чол.

1. род. у, метеор. Вихровий рух атмосфери із зменшенням тиску повітря від периферії до центра вихору, який супроводжується великою хмарністю та опадами; протилежне антициклон. Циклони особливо часто виникають над північною половиною Атлантичного океану і звідти приходять в європейську частину СРСР (Фізична географія, 7, 1957, 37); Стара Дорошенчиха, що уважніше за всіх у радгоспі слухала передачі радіо, що тривожніше за всіх синоптиків переживала звістки про пересування циклонів та ураганів, першою почула і про ці океанські випроби (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 195).

2. род. у, розм. Сильна буря, ураган. Добре, що тебе не застав на морі циклон оцей, а то я й не знаю, що б се було (Леся Українка, V, 1956, 219);  * Образно. В топляючи очі в циклони пожеж, Напівнепритомний стояв [Залізний] (Василь Еллан, I, 1958, 73);  * У порівняннях. Не зупиняючись, немов циклон, Повз станцію з вугіллям ешелон Прогуркотів — і зник за семафором (Леонід Первомайський, II, 1958, 223).

3. род. а, техн. Апарат для очищення повітря (газу) від завислих у ньому твердих частинок (пилу), дія якого ґрунтується на використанні відцентрової сили. Дим з топок потрапляє до спеціальних металевих циклонів, де внаслідок завихрення осідають частки золи і сажі (Вечірній Київ, 14.XII 1966, 2).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 212.

Коментарі (0)