ЦИРКА́ЦТВО, а, сер., розм. Виконання чого-небудь з трюками і прийомами, звичайними в цирку. Прикро вражає захоплення [у танці] циркацтвом, що свідчить про несмак і незнання природи народного танцю (Мистецтво, 6, 1955, 21).
ЦИРКА́ЦТВО, а, сер., розм. Виконання чого-небудь з трюками і прийомами, звичайними в цирку. Прикро вражає захоплення [у танці] циркацтвом, що свідчить про несмак і незнання природи народного танцю (Мистецтво, 6, 1955, 21).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 217.