ДАЛЕЧІ́НЬ, і, жін.
1. Далекий простір. Дівчина звела
великі очі й довго вдивлялася ними в сріблясту далечінь
(Степан Васильченко, I, 1959, 131); Там тополі у полі .. Струнко
рвуться кудись в далечінь... (Павло Тичина, I, 1957, 25);
// розм.
Далекий край, далека дорога.
2. Далеке минуле або майбутнє. Думки про свою долю,
про свою прийдешність.. зазирнули в далечінь, невідому
й темну (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 320);
// чого. Що-небудь
віддалене в часі; давнє. Дружба і братерський союз
українського і російського народів сягають в далечінь віків
(Радянська Україна, 21.I 1954, 3); Він [О. Пушкін] бачив
попереду неозору далечінь майбутнього (Олександр Корнійчук, Разом із
життям, 1950, 76).