ДАЛЕКОБІ́ЙНИЙ, а, е. Здатний стріляти, бити на далеку відстань, пристосований для такої стрільби. Станцію почали діставати снаряди далекобійних гармат генерала Шіллінга (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 416); Гримнув снаряд далекобійної артилерії (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 125).