ДА́НИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до дати 1. Ви —
розбойники [розбійники] неситі.. По якому
правдивому, Святому закону І землею, всім даною, І сердешним
людом Торгуєте? (Тарас Шевченко, I, 1951, 338);
// у знач. присудк.
сл. Чурек і сакля — все твоє; Воно не прошене, не дане
(Тарас Шевченко, I, 1951, 328); Іванов сказав, що поскільки червоний
прапор є символом революції, то нікому і ні на яку
потребу в тимчасове користування даний бути не може
(Юрій Смолич, Мир.., 1958, 38).
2. у знач. прикм. Цей, наявний. Мені здається, що
віньєта [віньєтка] може бути зв'язана не тільки з
даною книжкою (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 449).
У даному разі — у цьому випадку, тепер, за цих
(за таких) умов (обставин). — У даному разі я — за повну
незалежність Лукашевич від так званої її тітки! (Олесь Донченко,
V, 1957, 486).