в означеннях
Тлумачення, значення слова «дар»:

ДАР, у, чол., уроч.

1. Те, що підноситься, жертвується; подарунок. Дар — не купля: не гудять, а хвалять (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 282); Коркішка держить на тарілці дари й зараз дарує Панасові хустку й кинджал (Нечуй-Левицький, II, 1956, 424);  * Образно. Земля — найбагатший дар природи. Земля — це хліб і достаток (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 37);  * У порівняннях. Марійка взяла бамбук обома руками, як урочисто піднесений дар (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 82).
 Приносити (принести) в дар — дарувати. І потім в дар тобі приносять 3 пожару вкрадений покров!!.. (Тарас Шевченко, I, 1951, 328); Нехай той день оживить в пам'яті людській Ваші [І. О. Білоусова] заслуги як поета, що ніжно і любовно приніс в дар братньому народові велике слово українського генія — Т. Шевченка (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 395).

2. Здібності, хист до чого-небудь; обдаровання, талант. Обдарований незвичайними здібностями, величезною пам'яттю, бистрим і ясним розумом, він із тими вродженими дарами лучив велику пильність і працьовитість (Іван Франко, III, 1950, 29); Три дари відпущено було Шевченкові щедрою природою: дар співця, дар художника, дар письменника (поета й прозаїка) (Максим Рильський, III, 1955, 244); Анатолій відзначив, що вона володіє даром вільно підтримувати будь-яку розмову (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 298).
 Дар мови (слова): а) здатність говорити взагалі. Найбільш вражінь [вражень] дістали ноги, і коли б вони мали дар слова, оповіли б багато. А то мовчать і болять (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 147); Йому скривило щелепу, пом'яло всього, а найгірше — він втратив дар мови (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 196); б) висока культура мови, здатність красномовно говорити; красномовство. Виходить сухо, педантично, книжно... Здається, я на сей раз втеряла [втратила] всякий дар слова (Леся Українка, V, 1956, 345).

3. перев. мн., церк. Хліб і вино, над якими відправляється церковне богослужіння. — Бачу, од нашої хати старий піп з дарами іде (Марко Вовчок, VI, 1956, 225); Християнин проходить до диякона і віддає йому святі дари і кошик з хлібом (Леся Українка, II, 1951, 482).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 211.

Коментарі (0)