в означеннях
Тлумачення, значення слова «даремно»:

ДАРЕМНО, розм. ДАРЕМНЕ.

1. Присл. до даремний. Раз Півень, риючись даремно у садку, Побачив ворох жита на току (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 210); — Краще кинути більше коштів на експлуатацію тих, що є, плантацій, аніж даремно витрачатись на цю… (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 110); Мені вдається, що ніколи Воно [хлопчик із села] не бачитиме волі,.. Що так Даремне, марне пролетять Його найкращії літа (Тарас Шевченко, II, 1953, 204); — Ото запал! Пізнаю героя Смоленська... Але пан даремно обурюється (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 9); — Алгебра дуже потрібна для лісоводів.. Даремно гніваєтесь на екзаменаторів (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 66);
//  Безплатно, даром. Дворових теж задобрив: наділив їх даремно огородами, аби проживали .. у його, аби доглядали худоби (Панас Мирний, IV, 1955, 204);
//  у знач. присудк. сл. Безрезультатно, марно. — Як я тоді плакала, як побивалася! Та все даремно… (Панас Мирний, III, 1954, 104); Коли залишався [Філька] в палаті один, намагався заснути, але даремно (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 106).

2. присл. Без серйозних підстав, причин; незаслужено (ображати, докоряти). — Чи не образив даремне Івана? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 221); Знала, що даремно образила подругу (Олесь Донченко, V, 1957, 335).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 211.

Коментарі (0)