Словник української мови

ДАВА́ЛЕЦЬ, льця, чол., розм., рідко. Те саме, що давальник. — Це справді знайшовся гарний давалець: роботи дає багато, а харч дає, видавцем (Нечуй-Левицький, II, 1956, 250).
▲ Давальний відмінок, грам. Відмінок, який відповідає на питання: кому? чому? Розрізняють шість відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний і місцевий (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 306).