в означеннях
Тлумачення, значення слова «давнина»:

ДАВНИНА́, и, жін.

1. Давноминулі часи. В Єгипті в давнину .. Жив цар преславний, сильний і багатий (Іван Франко, XIII, 1954, 382); Подивись у давнину, де з полком відважний Ігор виступає на війну (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 170);
//  Те, що стосується далекого минулого, що пригадується з минулого. — Ми колись грали в академії комедії, та почали пригадувати з отцем Петром деяку давнину (Нечуй-Левицький, III, 1950, 44).
 Далека (давня, сива і т. ін.) давнина — найдавніші, дуже давні віки (часи і т. ін.); старовина. Давня то давнина, а наче вчора діялось (Марко Вовчок, I, 1955, 49); Уже в далеку давнину славився Дніпро своїм повноводдям, красою (Літературна газета, 6.XI 1952, 3); Величезний старовинний вал, зведений в сиву давнину руками рабів.., зараз весь був начинений бетоном та сталлю (Олесь Гончар, Таврія... 1957, 671); У руських вже в глибоку давнину склалася сільськогосподарська культура (Історія СРСР, I, 1950, 80).

2. Довгочасне існування чого-небудь. Коло похилених воріт, що стояли поруч із стареньким будинком.., почорнілим од давнини, із темряви обізвався привітний молодий голос (Степан Васильченко, II, 1959, 10); На ньому піджак, куплений ще в Харкові на товкучці за приступну ціну, аж лиснів від давнини (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 506).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 205.

Коментарі (0)