Словник української мови

ДЕ́ХТО, декого, деким (прийм. звичайно відокремлюють частку «де» від займенника «хто» і стоять між ними), займ. неознач. Деякі люди, невелика група людей з числа інших. Сидять собі [арештанти], розмовляють, А дехто й куняє (Тарас Шевченко, II, 1953, 187); Дехто з лібералів-поміщиків.. намагався використати творчість Остапа Вересая в своїх цілях (Павло Тичина, III, 1957, 155);
//  Хтось (кого не хочуть називати). Тобі усе, паньматко, смішки! А декому ні кришки: Тут думка неабияка Морочить козака (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 98); Просто Саня подавала декому голос: я, мовляв, осьдечки! (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 104).