Словник української мови

ДЕРНО́ВИЙ, а, е. Прикм. до дерен. Дернова земля вгинається, немов гумова, і візок котиться м'яко (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 63); Цінною для приготування дернових компостів є лише глибока дернина, що утворилася на родючих ґрунтах і містить багато органічних речовин (Колгоспник України, 12, 1956, 16);
//  Покритий, обкладений дерном. До акацій тулилися дернові канапки й маленькі дерев'яні лавочки (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 148).