ДЕРТИ і ДРАТИ, деру, дереш; мин. ч. дер, дерла, дерло і драв, драла, драло; наказ. сп. дери; недок.
1.
перех. Рвати, розривати на шматки кого-, що-небудь;
роздирати. Корова реве, ведмідь реве, а хто кого дере —
і чорт не розбере! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 222); А мовчки
долі, всемогучий, Дере порфіру на онучі (Тарас Шевченко, II,
1953, 353); Тьоті з мамою дерли шмаття на стьожечки,
потім із стьожечок смикали нитки (Юрій Смолич, II, 1958,
21);
// Зношувати до дірок (одяг, взуття).
2. перех. Відриваючи що-небудь, відокремлювати. З овечок перше вовну драли, А далі м'яса забажали (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 97); Хома Патика Пішов зимою драти лика (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 138); — З худоби її [шкуру] деруть раз, із дерева — теж раз, а з мужика щороку (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 181).
3. перех. і без додатка, перен., розм. Брати надто
дорого за що-небудь. [Петро:] Ну, .. Оверковичу, і
дереш же ти за горілку здорово!.. (Марко Кропивницький, IV, 1959, 83);
Кажуть нічого в ній [виставі] надзвичайного нема, а
ціни за неї деруть непогані (Леся Українка, V, 1956, 125);
// Брати великі побори, хабарі, податки або вимагати їх.
Всі з тебе, русине, драли проценти: Польськії шляхтичі
й швабські агенти (Іван Франко, XI, 1952, 137); Загнибіда казав,
що не любий він [протопіп] усім парафіянам, з живого
й вмирущого дере (Панас Мирний, III, 1954, 87); [Петрусь:]
Прощавайте, Сидоре Кириловичу! Та глядіть, ви не
дуже деріть з батька за сватівство [сватання], бо ви
теж із тих, що держи кишеню далі (Євген Кротевич, Вибр.,
1959, 509).
4. перех., розм. Розривати поверхню, покриття чого-небудь; дряпати. Почав [вовк] землю під собою дерти (Степан Руданський, Тв., 1959, 277); Відомо, що суха ложка рот дере (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 24).
5. перех. і без додатка, перен. Викликати неприємне почуття, біль; подразнювати. — Жаль мене бере, а коло серця так і шкребе, так і дряпає, не сказати б, кігтями дере або гадюка ссе (Нечуй-Левицький, I, 1956, 64); Мене он дощ мочить, і чаю вже не стало, .. і кашель дере (Леся Українка, V, 1956, 352).
6. перех., розм. Карати биттям; сікти. Деруть Рябка, мов пір'я, На галас збіглась двірня (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 51); Трудився щиро фараон, і дер, І мучив люд, що аж земля стогнала (Іван Франко, XIII, 1954, 258); [Митька:] Бувало, як украду.. злотого — зараз і програю. І били ж мене батько за се, драли як Сидорову козу!.. (Марко Кропивницький, IV, 1959, 265).
7. неперех., перен., розм. Поквапно втікати; мчати. Львові причулося, що то новий цар уже близько, як не злякається, та в ноги! .. Дер, дер, далі втомився, став та й озирнувся (Іван Франко, IV, 1950, 53); Сніг він отрусить, та й знову дере вперед; дурноверхе завзяття його підганяє (Панас Мирний, IV, 1955, 301); Під Москвою зломив зуби, В Ленінград не йди без шуби. В Сталінграді все покинув, До Харкова дер без впину (Українські народні думи.., 1955, 509).
8. неперех., перен., розм. Не в лад або грубим, різким
голосом співати, кричати; не в лад грати. Урочисто
дерли [музиканти] смичками по скрипках; контрабас
прихкав, неначе хто гупав довбнею в дошку (Нечуй-Левицький,
111, 1956, 246).
♦ Аж по душі дере що; Дере вухо що — грубо, різко,
неприємно звучить. Хто з нею [скрипкою] добре
знається, До того обзивається; А хто не в лад її бере, Аж по
душі вона дере (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 293); Ми вже не
спорились [сперечались], а просто собі вели розмову, і якось
вона нікому так-то дуже вуха не дерла (Леся Українка, V,
1956, 61); Дерти (драти) горло — багато, крикливо
говорити, співати і т. ін.; кричати, надриватися.
[Шкорупський:] Так музика ревла і півчі горло
дерли за обідом, що й досі в вухах лунає (Марко Кропивницький, III,
1959, 43); Не буде вона у суботу бігати з ними
[дружками] по вулиці та горло драти (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 27);
— Покличемо вас на готове.. А зараз нема чого горла
драти (Андрій Головко, II, 1957, 297); Дерти (драти) горобців
(гнізда і т. ін.) — забирати з гнізда яйця або пташенят
горобців та інших птахів; руйнувати гнізда. Ми з Карпом
товаришували, — звісно, зросли укупі, разом і горобців
дерли (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 298); По болоту хожу [ходжу],
чайок деру (Номис, 1864, № 289); Це ластовиння
завдавало Юхимові чимало клопоту. Кажуть же люди, що
з'являється воно в тих, хто дере ластівчині й сорочачі яйця
(Олесь Донченко, IV, 1957, 181); Дерти (драти) за чуба (вуха
і т. ін.) — тягти, смикати за чуба (вуха і т. ін.).
Мовчки, похмуро їв він хліб з часником та часом
сердито покрикував на дітей, як вони дуже міцно
почнуть дерти один другого за чуби та нароблять галасу
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 438); Дерти (драти) крупу (просо,
зерно і т. ін.) — подрібнювати зерно на крупу або
очищати його від лузги. Чоловікам за неводом Раненько
вставати, Старим бабам крупи дерти Та ще й плаття
прати (Народна лірика, 1956, 88); На водяних млинах не
тільки мололи зерно і дерли просо, але й валяли сукно
і повсть (Історія УРСР, I, 1953, 284); Дерти [на собі] волосся
див. волосся; Дерти (драти) носа (кирпу і т. ін.) —
гоноровито, пихато поводитися; зазнаватися. — Сміється
з мене всякий біс, — Жаліється Осел, — усякая скотина
Дере передо мною ніс (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 185); По селі
гомоніли про Зінька. Казали, що якийсь молокосос
половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає
(Василь Кучер, Прощай.., 1957, 407); Мирон Величко і собі
дере підборіддя в небо (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 111);
Дерти очі (очиці): а) пробуджуватися зі сну;
прокидатися. Рання пташка пшеницю клює, а пізня очиці дере
(Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 204); б) (кому) дратувати
кого-небудь. Максим знав, за кого віддавав дочку. Не дуже
дерла йому очі вбога Чіпчина хата (Панас Мирний, II, 1954,
247); Дерти пір'я — заготовляти пух, віддираючи його
від твердої основи пір'я. Догадавсь [Ясь], що сполохав..
сім'ю, котра вкупі з наймичками і малими дітьми дерла
пір'я, як буває зимньою добою (Нечуй-Левицький, I, 1956, 168);
Проїхати се — воно веселіш, ніж пір'я на печі дерти!
(Остап Вишня, I, 1956, 317); Дерти (драти) рот (рота): а)
широко розкривати рота, позіхати і т. ін. * Образно. — І
не подавиться, клята! — казали одрадяни.. А
«ненажера» [молотарка] тим часом не тільки не давилася, а ще
більшезіхала та дерла рота (Панас Мирний, IV, 1955, 248);
б) робити зусилля розповідаючи. Нащо писать байки,
даремно драти рот? Який чита їх чорт? (Левко Боровиковський, Тв.,
1957, 130); Дерти (драти) шкуру (по три шкури, лико
і т. ін.) — брати великі ціни; експлуатувати.
Цар любив карати, чиновники — хабар брати, пани —
шкуру драти (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 376); Пороми давали
[Кабашним] нечувані зиски, по три шкури можна було
дерти з чумаків за перевіз... (Олесь Гончар, Таврія.., 1957,
26); Мороз поза спиною дере див. мороз.