ДЕРТИСЯ і рідко ДРАТИСЯ, деруся, дерешся; мин. ч. дерся, дерлася, лося і дрався, дралася, лося; наказ. сп. дерися; недок.
1. Розділятися на шматки;
розриватися. У матері пазуха дереться, дітям ховаючи, а в
дітей пазуха дереться, од матері ховаючи (Номис, 1864,
№ 9225);
// Зношуватися до дірок (про одяг, взуття).
Дереться — на нове береться (Номис, 1864, № 11149);
// Відриваючись, відокремлюватися від чого-небудь;
здиратися. Дурний Хома.. Тоді б драв лика, як
дереться (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 138).
2. Виходити на високу або круту гору. Хоробрі воїни
з тяжкими і здоровенними дрючками пустилися дратися
по горі (Панас Мирний, I, 1954, 257); Стежка йшла круто
вгору. Рубін нагнувся і поліз рачки. Дертися довелося
далеко й високо (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 21); * Образно.
І знову, сполосована залитими каламутною водою
коліями, стрімко дерлася [вулиця] поміж хатами вгору
(Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 120);
// Вилазити, підніматися
на що-небудь високе, чіпляючись за щось руками й
ногами. Один бурлака вглядів одчинені двері, догадавсь,
де подівся Бжозовський, і почав дертись по дверях на
горище (Нечуй-Левицький, II, 1956, 203); Німці, наче кішки,
дралися на вали, козаки приймали їх списами, шаблями,
папугами й знятими з гармат та возів колесами (Михайло Старицький,
Облога.., 1961, 74); Неї такий самісінький дубок я
колись біля В'язового на Полтавщині до кібчикового гнізда
дрався (Остап Вишня, I, 1956, 295);
// перен. Проростаючи,
підноситися вгору, чіпляючись за що-небудь (про виткі
рослини). Кручені паничі оплутались кругом хреста і
дрались аж до самого верху (Олекса Стороженко, I, 1957, 171); Вони
[рослини] лізли одна на одну, переплітались, душились,
дерлися на хлів, на стріху, повзли на тин, а гарбузи
звисали з тину прямо на вулицю (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957,
461);
// Пробиратися крізь (через) що-небудь
труднопрохідне. Подряпавши тіло, видерлася Сахно на той
бік.. Тепер поставало питання, як вернутися назад,
щоб не дертися знову крізь тернисті чагарі (Юрій Смолич,
I, 1958, 90); І хто знає — може дереться лісом лиха
людина, крадеться до села і зрадлива роса вкриває її
слід (Семен Скляренко, Шлях.., 1937, 55).
♦ Дертися (дратися) вгору (догори і т. ін.): а)
випростуючись, підніматися вгору. Колос повний до землі
гнеться, а пустий угору дереться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955,
170); Чудеса професорів-невропатологів не один раз
примушували волосся дратися догори (Остап Вишня, I, 1956,
65); б) прагнути зайняти в суспільстві становище
вище від інших. [Виборний:] Ой, ви, письменні!
Вгору деретеся, а під носом нічого не бачите (Іван Котляревський,
II, 1953, 13); — Ваша лінія не з ними, а з нами, а ви
зовсім не до речі вгору деретеся (Степан Васильченко, I, 1959, 90);
Дертися на стіну (стіни) — бути в збудженому стані,
у відчаї; нервувати. Так.. конотопська відьма
наробила, що бідна дівка аж на стіну дереться (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 207); 1 чого тільки вони хвилюються, чого
ото деруться на стіни? (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 9).
3. перен. Дуже голосно кричати, співати і т. ін. Троє забутих мужичих дітей качались під грубою й од переляку дерлись не своїм голосом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 148); У .. лузі, що перед громадською толокою, з середи на четвер дерся соловей цілісіньку ніч (Лесь Мартович, Тв., 1954, 176).
4. рідко. Битися, скубучи і дряпаючи одне одного (перев. про птахів). На дорозі два півня [півні] деруться аж пір'я летить, і рябий посіда червоного (Марко Вовчок, VI, 1956, 292); Поки горобці дерлися з-за окрушин, Параскіца набрала води й скинула коромисло на плечі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 272).
5. Пас. до дерти 1, 2. Одсувались комоди і звідти викидались тонкі сорочки, .. з свистом дерлися рядна, літали, мов павутиння, мережки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 89).