ДЕРЖАТИСЯ, жуся, жишся, недок.
1. Схопившись,
учепившись за кого-, що-небудь, зберігати якесь
положення; триматися. Щоб не впасти, руками
держиться [сотник] за днище (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 204); Від
сильного ривка Мандрика, що держався за ручку [дверей],
вилетів у коридор (Олександр Довженко, I, 1958, 371); * Образно.
Але корінням ґрунту кам'яного Вона [смерічка] так
цупко держиться завжди, Що не боїться вітру дощового
(Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 83);
// перен. Прагнути
зберегти що-небудь для себе, утримати за собою. Чи то
врешті у Бертольда Притомилося лицарство, Чи то
владар бусурманський Міцно так державсь за
царство, — Тільки твердо так трималось Місто гордеє,
уперте (Леся Українка, I, 1951, 375); Та й держалась же
Конониха за те життя, як борона за траву (Грицько Григоренко, Вибр.,
1959, 324);
// Притуливши руку до кого-, чого-небудь
або поклавши руку на когось, щось, залишати її в
такому положенні. На березі сидить турок у червоній
чалмі, держачись за кинджал (Марко Вовчок, I, 1955, 297).
2. Утримуватися на якій-небудь опорі, з допомогою
чого-небудь; бути укріпленим на чомусь. Держиться,
як пісок на вилах (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 306); Листя з
кущів вже зовсім обсипалось внизу, тільки держалося
на вершечках (Нечуй-Левицький, III, 1956, 266); Голова у неї
[старої], наче в п'яної, хиталася, не держалася на
в'язах (Панас Мирний, I, 1954, 361);
// перен. Існувати,
спираючись на кого-, що-небудь, ґрунтуватися на чомусь,
підтримуватися чим-небудь. — Через них, через дітську
[дитячу] славу вона [мати] держиться на світі (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 343); [Ізоген:] Наш ворог тямить, чим
держиться церква (Леся Українка, III, 1952, 297); Наймана
праця держиться виключно на конкуренції робітників
між собою (Маніфест комуністичної партії, 1947, 26).
3. Перебувати в певному стані, положенні, зберігаючи його в той чи інший спосіб. Він випірнув зараз же і поплив до Семена, що ще держався на воді (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 47); Славетний акин [Джамбул] держиться в сідлі вже більше, як вісімдесят літ життя (Терень Масенко, Життя.., 1960, 74).
4. Знаходитися де-небудь, займати якесь місце, положення. Одна Неріса танцює, все держачись позад Антея (Леся Українка, III, 1952, 463); — Держись мені хати, не блукай по ночах! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 271); — Держися місця. Перетерпиш кару... Якось воно буде (Олесь Донченко, III, 1956, 63).
5. Надавши певного положення тілові, зберігати
його; стояти в якій-небудь позі. Наділа [Христя]
й корсетку. — Держись рівно! (Панас Мирний, III, 1954, 179);
// перен., розм. Поводитися, триматися певним чином.
Панна Апеля мовчала, держалась сухо і наче осторонь
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 246); Треба було оскупно [скупо]
видавати на їду і на всякі найконечніші потреби, щоби
тілько про людське око держатися сяк-так з гонором
(Іван Франко, III, 1950, 156).
6. розм. Залишатися в доброму стані, не псуватися. Габелок державсь та комір Василевого каптанка не видержав, лопнув (Панас Мирний, IV, 1955, 108).
7. перен. Не відступати, не здаватися; міцно стояти,
триматися. — Затявся пан, держімось і ми (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 54); Цілий уже тиждень держаться озеряни. Вже
двічі набігали козаки, а нічого не вдіють (Андрій Головко, II,
1957, 328); — Держись, Марійко, щоб мені там того...
Щоб усіх партизанів на ноги поставила (Юрій Бедзик,
Полки.., 1959, 133);
// Стримувати себе, утримуватися,
кріпитися. Старі держались і не дуже напивались,
доки на вечірці гуляли панни та паничі (Нечуй-Левицький, III,
1956, 76); Серце, як молотком, гамселило у груди. Він
все держався (Панас Мирний, IV, 1955, 59); — А ми
держались-держались, та таки перед світом поборов нас сон
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 28).
8. чого. Дотримуватися певного напряму в русі. Остапові здавалося, що вони мусять держатися правої руки; Соломія ж, навпаки, доводила, що їм слід йти вліворуч (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 359); * Образно. Іван, ще дитиною напрямований [спрямований] по хліборобській дорозі, так її й держався (Панас Мирний, II, 1954, 109).
9. чого, перен. Дотримуватися чого-небудь, діяти згідно з чим-небудь. — Я пригадав собі, що зустрічався з ним і в іншому товаристві, де він держався крайніх поглядів та виставляв себе демократом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253).
10. Пас. до держати 1—7. Прийшли з череди вівці
(двійко було іще з приданого — держиться їх заради
дитини) (Андрій Головко, II, 1957, 198).
♦ Де (в чому) [тільки] та душа держиться — про
кволу, слабосилу, хворобливу людину. — Вони [Ганна
Антонівна] дуже тендітні, худенькі, де в них та душа
держиться — їй-богу, не знаю (Юрій Яновський, I, 1958, 240);
Держатися берега: а) пливти, йти і т. ін., не
віддаляючись від берега. — І ногами тріпає [о. Артемій у воді],
і косами, і полами! Крутиться, вертиться і берега
не держиться: гірше за млина! — додавав жартів
Леонід Семенович (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 138); б) бути
обережним, уважним; не ризикувати; Держатися купи —
бути разом. Те давнє лихо не різнило людей,.. навчало
держатися купи (Ширшій, IV, 1955, 258); — Держімось
купи, братця: в гурті наша й сила, і наш порятунок
(Андрій Головко, II, 1957, 328); Держатися на волосині див.
волосина; Держатися на світі — жити, животіти.
Треба чимось жити, треба якось на світі держатися
(Іван Франко, I, 1955, 370); Держатися плуга — бути
хліборобом. — Держіться, діти, плуга, то якось будете
жити на світі (Михайло Стельмах, I, 1962, 147); Держатися
руки (сторони) чиєї бути на чиємусь боці,
підтримувати когось. Чіпка й собі, хоч і бачив, що мати ні в чому
не винна, держався руки жінки, а за нею — й тещі
(Панас Мирний, II, 1954, 284); Держатися свого берега — не
братися не за свої справи, знати свою справу,
пильнувати свого. Усяк до чого-небудь взявся. Той робить те,
другий — друге; Всяк свого б берега й держався... (Леонід Глібов,
Вибр., 1957, 72); Ледве на ногах держатися — насилу
ходити, робити щось (при дуже сильній втомі,
слабості). — Страшно було глянути на Петра Федоровича!
Він ледве-ледве на ногах держався (Панас Мирний, I, 1954,
339); Таке, що й купи не держиться — нісенітниця.
[Староста:] Та що це ти, бабо, вигадуєш щось
таке, що й купи не держиться? (Марко Кропивницький, IV, 1960, 107);
Про Уляну таке бувало верзе, що й купи не держиться
(Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 58); Тільки держись
(держіться)! — вигук, що застерігає від сильного вияву
чогось або попереджає про цей вияв. — От уже менші
панки та полупанки, так там уже тільки держись!
І даєш, і не надаси (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 282); Роздратує
її раніше чим-небудь, і тоді тільки держись: Марина
так почне в'язати, що два косарі не вспішаться за нею
косити (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 226).