Словник української мови

ДЕРЖА́ВНИЙ, а, е. Прикм. до держава. — А я на зразок позова зложив скаргу до другої Державної думи про нашу горемичну [бідолашну] козачу долю (Панас Мирний, IV, 1955, 367); Робітники, колгоспники та інтелігенція по праву пишаються тим, що на державному прапорі України виблискує найвища урядова нагорода — орден Леніна (Наука і життя, 12, 1957, 1);
//  Який має важливе значення для держави, може впливати на стан її справ. Член партії повинен: ..проявляти пильність, берегти партійну і державну таємницю (Статут КПРС, 1961, 4); Син України з сином Комі Державні зважують діла (Максим Рильський, I, 1956, 350);
//  Який бере безпосередню участь у керівництві державою. У боротьбі за об'єднання й незалежність руських земель Дмитрій Донськой виявив якості великого державного діяча і видатного полководця (Історія СРСР, I, 1957, 84).
▲ Державне право — галузь права, положеннями якої визначено і закріплепо суспільний і державний устрій країни, принципи організації і діяльності державних органів, основні права і обов'язки громадян, виборчу систему країни; Державні екзамени (іспити) — випускні екзамени у вищих навчальних закладах. Та що ж, коли у Вас.. докторату не дають, а без того Лілі не можна було б потім в Росії державні іспити складати (Леся Українка, V, 1956, 416).