ДЕРЖКИ́Й, а, е, рідко. Який добро держиться (у
1, 2 знач.). Це держкий човен: хоч би ми й усі посідали,
то здержить (Словник Грінченка);
// В'язкий. Глина держка, добра
для муру (Словник Грінченка).
♦ Держкий на язик — який не розголошує
таємниць. [Микита:] Тобі не скажу, ти не держка на
язик (Володимир Самійленко, II, 1958, 184).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 251.