ДЕ́СЯТЕРО, тьох, числ. кільк. Збірн. до десять. Десятеро гусей, десятеро курей було, і те забрав [дядько], а хату спродав (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 174); — У мене не одно ваше діло, а може — десятеро (Панас Мирний, IV, 1955, 381); Десятеро спортсменок, великих, міцних, широкоплечих, пройшли строєм (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 8).