в означеннях
Тлумачення, значення слова «деспот»:

ДЕ́СПОТ, а, чол.

1. У рабовласницьких монархіях стародавнього Сходу — верховний правитель, наділений необмеженою владою. Костянтин зневажливо зауважив, що в Багратіона і характер східного деспота: розпалиться, ладний з кулаками кинутись на супротивника (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 328);  * У порівняннях. [Руфін:] Наступить той бог єдиний нам усім на шию, мов східний деспот (Леся Українка, II, 1951, 351).

2. перен. Жорстока людина; тиран. І од палат та до тюрми Усе царі, а над собою Аж деспоти — такі царі, І на престолі і в неволі (Тарас Шевченко, II, 1953, 202); Здавалося, кошовий виріс на цілий аршин. Це вже був не той несміливий, стриманий виконавець нерозважних бажань вільного народу. Це був деспот, що вмів тільки наказувати (Олександр Довженко, I, 1958, 238).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 255.

Коментарі (0)