ДЕ́В'ЯТЕРО, дев'ятьох, числ. кільк. Збірн. до дев'ять. Ой не сам запорожець іде: дев'ятеро коней веде (Словник Грінченка); Потім дружним хором почали мурликати дев'ятеро котів (Юрій Смолич, II, 1958, 96).
ДЕ́В'ЯТЕРО, дев'ятьох, числ. кільк. Збірн. до дев'ять. Ой не сам запорожець іде: дев'ятеро коней веде (Словник Грінченка); Потім дружним хором почали мурликати дев'ятеро котів (Юрій Смолич, II, 1958, 96).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 229.