в означеннях
Тлумачення, значення слова «дезертир»:

ДЕЗЕРТИ́Р, а, чол. Той, хто вчинив дезертирство. — Коли ви [бійці] в поході де-небудь образите бідного, украдете, пограбуєте, якщо ви будете п'яницями, боягузами чи дезертирами, — я знищу вас як зрадників (Олександр Довженко, 1, 1958, 157); Прийти дезертирові в хату було небезпечно Часто стражники чи козаки приїздили вночі з волості й робили несподівані обшуки (Олесь Донченко, III, 1956, 121);
//  перен., зневажл. Той, хто нехтує своїми громадськими або службовими обов'язками, ухиляється від праці. — Землю йдуть копать. Всі учні старших класів ідуть, а мене мати не пускає. Я не хочу бути дезертиром (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 74); Ті, з ким вчився він і ріс, — Кожен став відомим!.. Він — під стелю ось заліз, Дезертир з дипломом (Степан Олійник, Вибр., 1957, 233).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 231.

Коментарі (0)