в означеннях
Тлумачення, значення слова «діймати»:

ДІЙМАТИ і рідко ДОЙМАТИ, аю, аєш, недок., ДІЙНЯТИ і рідко ДОЙНЯТИ, йму, ймеш; мин. ч. дійняв і дойняв, ла, ло; наказ. сп. дійми і дойми́; док., перех. і без додатка, розм. Виводити кого-небудь з рівноваги, не даючи спокою, досаждаючи чимсь. Тьма наді мною, Стужа дійма, А за стіною Виє зима (Павло Грабовський, I, 1959, 73); Знову дзвеніли.. комарі, допікали, дошкуляли, діймали, мерли, гризли ар'єргард десантного флоту (Юрій Яновський, I, 1954, 278); — Хоч нам і горе, доймають нас злидні та вороги, — та за нами правда... (Панас Мирний, III, 1954, 67); Дідусь довго добирав влучний вираз, щоб дошкулити онуці, і раптом вибухав словом, яке.. повинно було дойняти її (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 7).
Не діймати (доймати) віри — те саме, що [Не] йняти віру (віри) див. віра. [Домаха:] Серце моє болить і не діймає вже віри нікому (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 349); Весело Антосьові стало, та він і сам собі не доймає віри, чи тому правда (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 154); Діймати (доймати, дійняти, дойняти) до чого — дошкуляти. Знову розпухла нога, розболілася, крутило в коліні, діймало до серця (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 362); Турбая дійняла до живого.. Прокопова прозорливість (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 178); — Чого вона мене до живого доймає? (Панас Мирний, V, 1955, 334); Раз канчуком вчеше [пан] — до печінки дійме (Панас Мирний, IV, 1955, 220).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 302.

Коментарі (0)