ДІ́ЙСНИЙ, а, е.
1. Який насправді існує або існував;
реальний. Ватя неначе прокинулась од своїх дум
і примітила дійсне сільське своє життя, дійсні свої
обставини (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 110); Скільки дійсних
випадків, і казок, і кривавих легенд було розказано цієї
ночі (Андрій Головко, II, 1957, 237);
// у знач. ім. дійсне, ного,
сер. Реально існуюче. — Між уявним і дійсним завжди
існуватиме якась невідповідність! (Натан Рибак, Час, 1960, 13).
▲ Дійсний спосіб — граматична категорія, що
виражає відношення дії (або стану) до дійсності в усіх
формах часу. Дійсний спосіб означає дію як реальну,
він стверджує або заперечує наявність дії (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 179).
2. Який має законні повноваження; правомочний.
З'їзд вважається дійсним, якщо на ньому представлено
не менше половини всіх членів партії (Статут КПРС,
1961, 16).
Дійсна військова служба — служба в складі
кадрових військ. На кораблях вистачало й своїх
матросів, які відбували дійсну військову службу (Василь Кучер,
Чорноморці, 1956, 42); Дійсний член чого — звання члена
деяких наукових установ, товариств і т. ін. У 1945 р.
М. К. Гудзій був обраний дійсним членом Академії
наук УРСР (Радянське літературознавство, 3, 1957, 33).