в означеннях
Тлумачення, значення слова «діючий»:

ДІ́ЮЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до діяти 1, 3—5. Художній смак думаючих, діючих, працюючих людей вводить глибину думки, рівень узагальнень життєвих явищ в критерій художності і відмовляє бездумним, описовим речам у праві називатися художніми (Шамота, Талант і народ, 1958, 41); На поверхні земної кулі налічується багато вулканів. Серед них більше 500 діючих, тобто таких, які час від часу вивергаються (Фізична географія, 5, 1956, 101); Творчий досвід В. Миронепка показує, що індустріальний пейзаж також може набрати глибокого актуального змісту і стати діючим виховним засобом (Мистецтво, 6, 1955, 18); В той же день поштовим переказом батько надіслав Олександрові в діючу армію сто карбованців (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 102).

2. у знач. прикм. Здатний активно діяти, впливати на кого-, що-небудь. А «Кобзар» Шевченка, який в один мент після виходу його в світ за свою силу діючу буквально був розхватаний, мільйонами рук притулений до серця, пішов і далі діяти між люди (Павло Тичина, Магістралями життя, 1941, 109); Як добре, що на цей час, коли почалися вирішальні битви за долю світу, він [Андрій] встиг вирости і стати діючою силою в цій боротьбі (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 73).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 310.

Коментарі (0)