ДІВАТИ, аю, аєш, недок., ДІТИ, діну, дінеш; наказ. сп. дінь; док., перех.
1. Знаходити для кого-,
чого-небудь місце, притулок і т. ін. [Ромодан:] А куди
ці овочі діваєте? (Олександр Корнійчук, II, 1955, 288); Росте Марко.
Старі мої Не знають, де діти, Де посадить, де
положить І що з ним робити (Тарас Шевченко, I, 1951, 314); —
Треба нам зараз десь діти того [украденого] мішка, бо ти
будеш сидіти.. в тюрмі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 276);
— Отож, гляди мені! Де ти дів листа? (Андрій Головко, II,
1957, 146);
// Відсилати, відправляти або знищувати
кого-, що-небудь, щоб позбутися. Прийшла Челядкам
думка злая, Щоб ворога [півня] де-небудь діть (Леонід Глібов,
Вибр., 1957, 153).
2. Використовувати, витрачати. Оттак і з тим
буває, Хто чорт-зна де добро своє діває (Леонід Глібов, Вибр.,
1957, 63); — А де це ти, Насте, діла котлети?
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 263); [Марина:] Ой, Оксано,
Оксано. Силу свою не маєш куди діти (Олександр Корнійчук, II, 1955,
112).
♦ Де (куди) дівати (діти) день (час, силу і т. ін.) —
що робити, за що братися. Але що ж маю робити,
..треба ж кудись час дівати (Леся Українка, V, 1956, 38);
— Треба надумати, де то його цілісінький день діти, —
насміхається Федір, продираючи очі (Панас Мирний, IV,
1955, 230); Не знати, де дівати (діти) очі (від сорому
і т. ін.) — бути дуже засоромленим, переживати
свою провину, незручне становище перед ким-небудь.
Микола порізав шматки сала на четвертини, понизав
їх на мотузок і почепив осавулисі на шию. Осавулиха
йшла і не знала, де діти очі од сорому (Нечуй-Левицький, II,
1956, 191); Ніде правди діти; Де правду діти — треба
сказати правду, правду (по правді) кажучи. Зійшлися
судді, стали розбирать: Коли і як воно, і що їй
присудити? Як не мудруй, а правди ніде діти, Кінців не
можна поховать… (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 74); Ніде правди діти,
є ще товариші, які хотіли б додержувати все від держави
готовеньким (Радянська Україна, 10.I 1961, 3).