в означеннях
Тлумачення, значення слова «дівочий»:

ДІВО́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до діва і дівчина. Не вимили біле личко Слізоньки дівочі (Тарас Шевченко, I, 1951, 4); Дзвінка дівоча пісня.. лунає десь у зелених горах (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 44);
//  Власт. дівчині, дівчатам. [Семен Мельниченко:] А он і хата милої — весела та світла, як погляд дівочий (Марко Кропивницький, I, 1958, 57); Устина.. взялася в боки й.. пройшлася легким дівочим кроком (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 49).

2. Признач., обладнаний для дів, дівчат. Блукаючи по Україні, Прибивсь якось і в Чигирин, І в монастир отой дівочий, Що за пісками на болоті (Тарас Шевченко, II, 1953, 18);
//  у знач. ім. дівоча, чої, жін., заст. Кімната для дівок-горничних, покоївок, служниць у панському дворі. Сидимо, було, день при дні у дівочій та робимо (Марко Вовчок, I, 1955, 102); Нерідко було сам [панич] у дівочу зайде, жартує з дівчатами (Панас Мирний, II, 1954, 104).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 297.

Коментарі (0)