ДЯ́ТЕЛ, тла, чол. Лісовий з довгим, гострим та міцним дзьобом птах, який добуває їжу з щілин кори дерева. Дятлові доводиться дерево дзьобом колупати і з-під кори комах видовбувати (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 56); Дятел зустрічається скрізь у лісовій і лісостеповій смузі УРСР (Корисні птахи України.., 1950, 53); * У порівняннях. Попереду, мов дятел, глухо тутукав кулемет (Петро Панч, В дорозі, 1959, 86).