ДЬОГТЯ́Р, а, чол., заст. Той, хто гнав дьоготь. Йому здається, що відкілясь узялися і йдуть поруч дьогтяр Панас та колісник Таран (Степан Васильченко, I, 1959, 105); Назавжди зникли з гірських і підгірських доріг оті знайомі мені з юності вічні пролетарі-злидарі — .. дьогтярі, решетарі, трачі (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 7).