в означеннях
Тлумачення, значення слова «дмухати»:

ДМУХАТИ, аю, аєш, недок.

1. Випускати з рота сильний струмінь повітря; дути. — Ось гляньте, який гладкий! — і Рудик дмухав вівчарикові між пір'ячко, щоб показати, який він гладкий (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 220); Музиканти завзято дмухали в свої труби (Олесь Гончар, I, 1954, 323); Ігор натирав ґудзики крейдою, чистив їх суконкою, дмухав на них, навіть слинив (Іван Багмут, Щасл. день... 1951, 105);
//  чим, що. Струменем повітря з рота направляти щось на кого-небудь. — О, вона вже не прийде сюди! — весело відповіла панна, сідаючи біля мене і дмухаючи мені дим із своєї папіроски просто з очі (Іван Франко, IV, 1950, 288); Бурлака присунувся до Василини ще ближче та есе дмухав на неї смердючим тютюном (Нечуй-Левицький, II, 1956, 100).

2. Нести, гнати, рухати струмені повітря; віяти. Та вітер, бач, дмухав Усе по діброві (Метлинський і Костомаров. Тв., 1906, 346); У відчинену кватирку дмухав пахучий вітрець (Олесь Донченко, I, 1956, 371); Вітер грайливо дмухав йому в сіре обличчя теплими хвилями (Петро Панч, В дорозі, 1959, 47).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 313.

Коментарі (0)