Словник української мови

ДНЮВАТИ, днюю, днюєш, недок. Проводити день; робити одноденний відпочинок. Ох, ви, любії привиддя! Вас зоря прогнала рання. Ви скажіть, куди ви скрились? Де ви днюєте, скажіть? (Леся Українка, IV, 1954, 177); Йшов я з двома товаришами в розвідку. Днювати довелося якраз біля нашого села (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 312).
 Днювати й ночувати — бути де-небудь весь час або багато часу. Катерина коло неї І днює й ночує (Тарас Шевченко, I, 1951, 322); Він тепер на заводі і днює й кочу є (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 397).