в означеннях
Тлумачення, значення слова «до»:

ДО 1, прийм., з род. в. Сполучення з до виражають:

Просторові відношення

1. Уживається при означенні місця, предмета або особи, в бік яких спрямована дія. Стала вона до діброви учащати (Марко Вовчок, I, 1955, 194); Якось замполіт зайшов до полкових розвідників (Олесь Гончар, III, 1959, 208);
//  При означенні предмета або особи, стосовно якої відбувається дія. Галя не видержала і, зареготавшись, повернулася до Власова (Панас Мирний, IV, 1955, 140); Зоня припала обличчям до волосся Юзі (Леся Українка, III, 1952, 655);
//  При означенні кінцевого пункту чого-небудь. Сама не помітила, як опинилась за хатою, на стежці до виноградника (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 244); На знайомую стежку до тину Я не гляну тепер і на мить… (Володимир Сосюра, I, 1957, 209).

2. Уживається при означенні межі поширення дії, явища і т. ін. По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу (Тарас Шевченко, I, 1951, 48); Шосе.. раз у раз лізе вгору, долазить до самого Демерджі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 145);
//  При означенні міри довжини чого-небудь. Червоний з китицями пояс теліпався до колін (Панас Мирний, II, 1954, 31); Обняла [Сусанна] щасливим оком сіру фігурку сина.. в довгих аж до підлоги штанах (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 370).

3. Уживається при означенні місця, предмета, в межі, в середину якого спрямована дія. Хима вийшла з хати, він шуснув за нею до сіней (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 90); Найлегше було вкинути листівку до поштової скриньки (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 5).

Часові відношення

4. Уживається при означенні часової межі дії, етапу і т. ін. А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить.. А то проспить собі небога До суду божого страшного! (Тарас Шевченко, II, 1953, 288); З незвичайно релігійного хлопця, яким я був до 12 років, я став на 13 році життя атеїстом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 281); Можна буде.. проспівати з друзями допізна, а потім всмак поспати на пухкій соломі до ранку (Олесь Гончар, III, 1959, 132).

5. Уживається при означенні події, явища і т. ін., якому передує яка-небудь інша подія, явище. Сірому сиротина Випровожала [випроводжала]; коня напувала До зірниці із криниці (Тарас Шевченко, II, 1953, 42); Щоб не подумала [дівчина], що жартує, докладно поясняв. До призову в армію хіба що дурень жениться (Андрій Головко, II, 1957, 511).
 До і після чого — перед початком і після завершення чого-небудь. Добрі результати в боротьбі з бур'янами.. дає боронування до і після з'явлення сходів нуту (Колгоспник України, 3, 1959, 28); До схід (сходу) сонця див. схід; Ні до, ні після чого — ні до початку, ні після завершення чого-небудь. Ніколи, ні до, ні після цього, Черниш не чув цієї фрази так. З якоюсь особливою силою й значимістю прозвучала вона їм тут, збираючи всіх в кулак (Олесь Гончар, III, 1959, 118).

Кількісні відношення

6. Уживається у сполуч. з числ. при означенні кількісної межі. Густо зацьвохкало навкруги, хвилі накипіли, мов нагрівшись одразу до сотні градусів (Олесь Гончар, 111, 1959, 351);
//  При позначенні приблизної межі, міри. Іще там єсть до півдесятка [вояків], Но дріб'язок і гольтіпа (Іван Котляревський, I, 1952, 252); Їх було до двох десятків (Юрій Яновський, II, 1958, 112).

7. Уживається у сполуч. з деякими іменниками при вказівці на повноту кількісного охоплення. Хвалили та хвалили те масло, попиваючи кофе, аж поки, хвалячи, виїли все до останку (Нечуй-Левицький, I, 1956, 301); Посилав [Багіров] усе.. до копійки, що платила йому армія (Олесь Гончар, III, 1959, 189); З мішка на стіл до зернини витрусила [Катерина] овес й засипала в жорна (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 7).

Об'єктні відношення

8. Уживається при означенні особи або предмета, до якого звернена дія. Не пишу до нього, бо боюсь його клопотати (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 305); Гукнув до жінок «здрастуйте» під повітку (Андрій Головко, II, 1957, 27).

9. Уживається при означенні особи або предмета, якого торкається хто-, що-небудь. Хати без дахів скупчені, приліплені одна до другої, одна над другою (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 146); Ось підвелася мати, пригортаючи до грудей немовля (Олександр Довженко, I, 1958, 41);
//  З повторним іменником утворює прислівникові сполуки, які означають, що предмети або особи розташовані дуже близько одне до одного або з'єднуються. І радість лоскотно бентежить наші груди... Шикують злидні нас, юнак до юнака (Володимир Сосюра, I, 1957, 260); Вони [бійці] все густіше змикалися, інстинктивно тулилися плечем до плеча, ліктем до ліктя, щоб відчути на собі живий людський дотик, тепло товариства (Олесь Гончар, III, 1959, 125).

10. Уживається при означенні предмета або явища, до якого додається що-небудь, яке доповнюється чимось. Пішов циган, дере лико, Дуб до дуба в'яже... (Степан Руданський, Тв., 1959, 270); До нашої платні згодом додавалась якась надбавка, здається, вісімнадцять карбованців на місяць (Олександр Довженко, I, 1958, 14).
 До того [ж] — крім того. — Хоч Мірошниченко і свій чоловік, а все ж начальство і, до того ж, комуніст (Михайло Стельмах, II, 1962, 18); До того ж і дід, хоч і помер, проте не схотів розлучатися з усмішкою, і вона й тепер тихо сяяла на його обличчі (Олександр Довженко, I, 1958, 67).

11. Уживається при означенні професії, категорії, групи і т. ін., до якої належить хто-, що-небудь. [Орест:] Я не належу до школи parnassiens [парнасців] (Леся Українка, II, 1951, 52); Він зібрав, які мав, папери, що відносилися до їх процесу, і віддав їм [селянам] (Іван Франко, VII, 1951, 255); Народився я 30 серпня 1894 року.. в родині хлібороба Петра Семеновича Довженка, який належав до козацького, як на ті часи, стану (Олександр Довженко, I, 1958, 11);
//  Уживається при означенні групи людей, їх діяльності, способу мислення, до яких хто-небудь приєднується. Маленький школярик.. довго не міг приєднатися до гурту (Степан Васильченко, I, 1959, 102); Нема ні одної країни в світі — навіть найбільш нерозвиненої, де б усі мислящі робітники не приєднувалися до Комуністичного Інтернаціоналу, не примикали до нього ідейно (Ленін, 30, 1951, 386); До комісара [з ротою бійців], на випадок бою, мали приєднатись партизани з наших найдальших застав (Юрій Збанацький, Ліс красуня, 1955, 55).

12. у сполуч. з прийм. від див. від 13.

13. Уживається при означенні мети, спонукання до якої-небудь дії. Рівні лінії кущів виглядали, немов зелені рядки величезної книги, розкритої до читання (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 284); В повільних порухах правої руки чулась сила і сміливість молодого гірського орла, що крила свої розправив до першого польоту (Петро Колесник, Терен.., 1959, 192).

14. Уживається при вказівці на призначення якої-небудь дії або предмета. Замість того, щоб привчати учня до малярства, дяк зразу повернув хлопця на наймита (Степан Васильченко, II, 1959, 383); Там нових робітників не беруть до праці (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 28); Може викую я з його [слова] До старого плуга Новий леміш, і чересло (Тарас Шевченко, I, 1951, 228);
//  Уживається при вказівці на предмет, який стосується іншого предмета. Тут їли різнії потрави, І все з полив'яних мисок.. Свинячу голову до хріну І локшину на переміну (Іван Котляревський, I, 1952, 72).
 Брати (взяти) до відома див. відома.

15. Уживається при означенні особи, предмета і т. ін., з якими пов'язані які-небудь дії, стан, ознака. Вимогливість письменника до себе не покидає його [П. Мирного] І в час повної зрілості його таланту (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 376); Всі в повній готовності до польотів (Іван Микитенко, I, 1957, 499); Вираз готовності до дії ніколи не сходить з обличчя і з усієї його постаті (Олександр Довженко, Зач. Десна. 1957, 537);
//  Уживається при означенні предмета або особи, стосовно яких виявляється яке-небудь почуття, ставлення. Тепер настала черга і Україні ушанувати свого великого сина [Т. Шевченка] за ту безмірну любов його до неї (Панас Мирний, V, 1955, 313); Я не ображався за байдужість до мене (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 16); Виховання ненависті до ворога стало в той час [Великої Вітчизняної війни] одним з центральних завдань усієї нашої літератури (Історія української літератури, II, 1956, 371).
 Стосовно до див. стосовно.

16. Уживається в заголовках, указуючи на тему або на подію чи явище, з яким пов'язаний зміст чого-небудь. — Ми зібрали вас. для обговорення деяких поточних моментів.., так би мовити, до питання... (Олександр Довженко, I, 1958, 166); До питання про правопис.

17. Уживається при означенні того, до чого хто-, що-небудь закликає. З громовим «ура» проходили перед Щорсом молоді його командири.. Грізна музика кликала до перемоги (Олександр Довженко, I, 1958, 212); Вперед! До перемоги комунізму!

Обставинні відношення

18. Уживається при означенні міри, ступеня вияву дії або стану. [Прочанин:] Тепер я бачу добре: ти той Юда, що вчителя продав. [Юда (зміняє свою дотеперішню понуро-потайну гутірку на рішучу, до нахабності одверту):] А якби й так?! (Леся Українка, III, 1952, 129); Бригадир колгоспу стояв перед Орлюком схвильований до глибини душі (Олександр Довженко, I, 1958, 345); — До живого обшмульгали шию всякі хомути (Олесь Гончар, II, 1959, 15);
//  Уживається у сполуч. з деякими іменниками при означенні найвищого ступеня вияву дії або стану. Бреде [пастух], як у безвість, як у царство невгамовних вічних вітрів, що пронизують до кісток (Олесь Гончар, II, 1959, 29); Окопувався [Орлкж] під кулями, працюючи лопатою, аж зуби скреготіли, до сьомого поту (Олександр Довженко, I, 1958, 306).

19. Уживається при вказівці на пристосованість, доречність чого-небудь, відповідність до чогось. — Іти хіба до вас в найми? Чи до ладу буде? (Тарас Шевченко, II, 1953, 182); Аж ось послав і мені господь до пари й до любові (Марко Вовчок, I, 1955, 3).
 Від… до… див. від; До чого див. що; Ні до чого див. що.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 315.

Коментарі (0)

ДО 2, невідм., сер. Перший звук музикальної гами, а також нота, що позначає цей звук.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 316.

Коментарі (0)