ДОБІ́РНИЙ, а, е.
1. Відібраний з числа інших як
найкращий. У неділю рано-пораненьку Да збирав
женці Коваленко. Ізбирав женці да всі молодії, Хлопці,
дівчата все добірнії! (Українські народні думи.., 1955, 9); Виходило
так, що складається він. [полк] всуціль з виняткових
людей, з добірних героїв-богатирів (Олесь Гончар, III, 1959,
404);
// Першосортний, відмінний. На столі стояли
печені на маслі бублики, сухарці, варення і повний
підніс великих, дорідних та добірних червонобоких груш
(Нечуй-Левицький, I, 1956, 184); Тепер вживають заходів до
того, щоб посіяти кукурудзу добірним насінням, з
висівом у гнізда заданої кількості зернин
(Колгоспне село, 18.III 1956, 1).
2. Який відповідає високим вимогам; вишуканий. Ядзя післала [послала] кілька мистецьких і дорогих зразків своєї праці. Добірний смак і викінчення.. звертали загальну увагу (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 101); Добірне все було, як у велике свято, Що навіть декому здавалось забагато Пишноти для села (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 44).
3. Великого розміру; крупний. По даху барабанив дощ.. і його добірні обважнілі краплини струмилися по посинілих вікнах вагона (Натан Рибак, На світанку, 1940, 194); Під кожним кущем вродило мало не піввідра добірних картоплин (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 250).
4. розм. Непристойний. На голову Василя сиплеться добірна лайка (Ярослав Галан, Памфл. й фейл., 1951, 5).