в означеннях
Тлумачення, значення слова «добрячий»:

ДОБРЯ́ЧИЙ, а, е, розм. Дуже добрий. Охрім був чоловік такий добрячий; аби кого побачив у біді, зараз вирятує, хоч там як утратиться (Марко Вовчок, I, 1955, 95); Добрячі коні.. мчать поміж синіми разками хат (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 75); Він стояв посеред хати в добрячих юхтових чоботях (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 44); Загнув [хазяїн] добрячу ціну, та вони й не сперечалися (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 20).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 327.

Коментарі (0)