ДОБРО, а, сер.
1. Усе позитивне в житті людей, що
відповідає їх інтересам, бажанням, мріям; благо;
протилежне лихо, зло. Добра не жди, Не жди
сподіваної волі — Вона заснула: цар Микола її приспав
(Тарас Шевченко, II, 1953, 288); [Надія:] Сам ти злиднював,
так хай хоч діти добра зазнають (Захар Мороз, П'єси, 1959,
253); — Немає добра без зла, — по-філософському
підбив підсумок дід Кияшко (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 135);
// Добра, корисна справа, вчинок і т. ін. Лагодився
Чіпка громаді служити, — збирався добро робити
(Панас Мирний, III, 1954, 273); І вже не віриться, що я бувала
Недоброю і злою... У цю мить Здаюся я собі чистіш
кристала... І хочеться лише добро творить (Любов Забашта,
Квіт.., 1960, 34).
♦ Навчати добру [і розуму] кого — виховувати кого-небудь
на основі законів справедливості. Доглядала ж
[мати] Сама його, сама й навчала Добру і розуму (Тарас Шевченко,
II, 1953, 319); Не буде добра з тебе (з мене, з нього
і т. ін.) — нічого доброго, порядного не буде з
кого-небудь. Ой, казали мені люде, що добра з тебе не буде
(Номис, 1864, № 2907); Не доводити (довести) до добра —
бути причиною неприємних наслідків. — Горілка до добра
не доведе! (Марко Вовчок, VI, 1956, 262); — Ох, Марійко, не
доведеш ти мене до добра, — Мірошниченко прикладав
велику руку до чола (Михайло Стельмах, II, 1962, 25); Не ждати
добра — не надіятися, що хто-небудь зробить щось
добре, корисне. — Шкода! не ждати вже нам тепер
добра з нашого отамана, — казав Лушня (Панас Мирний, II,
1954, 254); Не з (від) добра — через важкі умови,
обставини. Микола промовив: — Та еге ж! Не з добра
стали бурлакувать... (Нечуй-Левицький, II, 1956, 205); Не перед
добром — що-небудь пророкує якусь небезпеку,
загрожує неприємностями. На Христю — як насіло:
не було того двору, з якого вона, вийшовши, не кривила
хазяїв, не сміялася з подруг.. — Це тобі, Христе, не
перед добром. Щось тобі буде таке, — казали дівчата
(Панас Мирний, III, 1954, 42); У (в) добрі, із сл. жити, рости
і т. ін. — у сприятливих матеріальних умовах. Пані
Тереза жила в теплі та в добрі, ходила, в шовках, як
пава (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 36); Щоб йому (їй,
їм) добра не було!; Бодай (хай) йому (їй, їм) добра не
було (не буде)! — уживається як лайка при
вираженні великого незадоволення з приводу чого-небудь.
— Рушника і черевики потяг, щоб йому добра не було!
Командири помітили, що за старою чотири червоноармійці
вели вже й злодія (Олександр Довженко, I, 1958, 192); — Все
перевів, все попсував, бодай йому добра не було,
дияволу (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 13).
2. у знач. присудк. сл., розм. Про задоволення, яке хто-небудь відчуває від певного становища, певних обставин і т. ін. Добро, у кого є господа, А в тій господі є сестра Чи мати добрая (Тарас Шевченко, II, 1953, 76); — Думаєш, сину, там добро? Думаєш, туди люди йдуть щастя шукати? Ідуть, як уже край прийде.. А в тебе ж є робота (Андрій Головко, II, 1957, 422).
3. Сукупність належних кому-небудь речей, предметів, цінностей і т. ін.; майно. Сини, не змагаючись, спокійно поділились батьківським добром (Нечуй-Левицький, III, 1956, 12); А корабель був повний добра. Було там і золото, й грезет.., а найбільше — бранок для султанського гарему (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 20); Вверх по Дунаю поспішно відпливали кораблі, навантажені державним добром (Олесь Гончар, III, 1959, 225); * Образно. Йому, сердешному, й не снилось.., Що з дому цар його украв Не золото, не серебро, А лучшеє його добро, Його Вірсавію — украв (Тарас Шевченко, II, 1953, 71).
4. ірон. Про щось погане, недоброякісне, незначне і т. ін. — Ото каша! — промовив Микола. — І в Вербівці бідував, а такого добра не їв (Нечуй-Левицький, II, 1956, 208); — Посватав! узяв добро! — шипіла вона з кривим усміхом. —.. Хіба ніхто не знає, що вона й хліба спекти не годна (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 30).
5. у знач. присл. добром, розм., рідко. Без сперечань, за згодою; по-доброму. — Йди, кажу, добром... Може, з тебе ще що буде... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 445); То хлопці-пастухи й вирішили виручити товариша [відібрати в Корнюхи картуза]. Добром не оддає.., вирішили силою (Андрій Головко, II, 1957, 243).