в означеннях
Тлумачення, значення слова «добродій»:

ДОБРОДІЙ, я, чол., заст.

1. Дорослий чоловік, перев. з привілейованих шарів суспільства. Моя пам'ять.. не могла згадати, де й коли я бачив цього добродія, при яких умовах (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 428); Над килимами нависають.. портрети Івана Мазепи і Павла Полуботка, а осторонь від них світліше виділяється добродій з упертим овалом обличчя (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 84);
//  Форма ввічливого звертання до такого чоловіка. Високоповажний Добродію, ось посилаю обіцяні вірші (Леся Українка, V, 1956, 423); — Що ви хотіли, добродію Діденко? (Андрій Головко, II, 1957, 522).

2. розм. Те саме, що добродійник. — То як же мені свого чоловіка забути хоч на хвилинку?.. Він чоловік мій, і добродій мій (Марко Вовчок, I, 1955, 143); [Рябина:] Я вважав тебе за свого найбільшого ворога. Тепер починаю бачити, що ти мій приятель, мій добродій (Іван Франко, IX, 1952, 84).

3. ірон. Про лиху, ненависну, небезпечну людину. Книжечки Мережаю та начиняю Таки віршами. Розважаю Дурную голову свою Та кайдани собі кую (Як ці добродії дознають). Та вже ж нехай хоч розіпнуть (Тарас Шевченко, II, 1953, 163); У хату сунеться добродій, Синьомундирний, як мара, А ціла низка «благородій» За ним у двері напира (Павло Грабовський, I, 1959, 338).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 324.

Коментарі (0)