ДОБРОДУ́ШНІСТЬ, ності, жін. Властивість за значенням добродушний. Свою хитрість і лукавство він приховує, під машкарою добродушності, щиросердості й простакуватості (Збірник про Кропивницького, 1955, 269); Бійці, з властивою, мабуть, тільки нашим людям добродушністю, цінили вже саме прагнення Ференца чесно трудитись (Олесь Гончар, III, 1959, 229).