ДОБРОПОРЯ́ДНИЙ, а, е.
1. Який відзначається порядністю. Він був добропорядною, тихою людиною (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 13).
2. перен. Який відзначається позитивними ознаками. Воєвода здавався захопленим тільки школою, тільки друкарнею.. та іншими добропорядними справами (Іван Ле, Наливайко, 1957, 124).