в означеннях
Тлумачення, значення слова «добрий»:

ДОБРИЙ, а, е.

1. Який доброзичливо, приязно, чуйно ставиться до людей; доброзичливий; протилежне лихий, поганий. — Кавун — чоловік добрий, та зате Кавуниха дуже лиха (Нечуй-Левицький, II, 1956, 176); Мій дід був добрий між людьми (Володимир Сосюра, II, 1958, 356);
//  до кого і без додатка. Привітний, лагідний у взаєминах. — Кожна дівка, поки не вийшла заміж, то й добра (Панас Мирний, II, 1954, 244); [Хвора:] Я матері і батькові корилась, Вони ж були до мене завжди добрі (Леся Українка, I, 1951, 119); Був він схожий в цей час не на грізного запорізького отамана, а на доброго лагідного дядька (Олександр Довженко, I, 1958, 254);
//  у знач. ім. добрий. рого, чол. Той, хто доброзичливо, приязно, чуйно ставиться до людей. В Кармелевім селі пройшла чутка, що се їх Кармель отаманує в Чорнім лісі, — пройшла чутка і зрушила старого й малого, доброго й лихого (Марко Вовчок, I, 1955, 359);
//  Який виражає доброту, щирість; сповнений ласки, приязні (про голос, усмішку, обличчя і т. ін.). — Хлопче мій! — голос актрисин був.. ніжний і добрий (Леся Українка, III, 1952, 695); Лице його освітила добра усмішка, і тепло спалахнули очі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 371); Його широке вилицювате обличчя було безмежно добрим (Олесь Гончар, III, 1959, 188);
//  Уживається як постійний епітет до сл. люди, хлопці і т. ін. (найчастіше при формі звертання). Скажу я, люди добрі, й вам: — Не плюй в колодязь: пригодиться Води напиться (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 55); — Збереш ватагу добрих хлопців, а дівчата пристануть, то й дівчат (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 22); — А ти нічого, жінко добра, не знаєш, не догадуєшся? — допитується мати (Михайло Стельмах, I, 1962, 61).
 Добра душа — чуйна, щира, спокійна людина. І на виду видно, що добра душа (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 285); Добре серце — доброзичливість, чуйність у ставленні до людей. За розум, добре серце, чесність.. усі люди.. казали, що не знали й не знають луччого [кращого] чоловіка, як Андрій Соловейко (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 452); Люди доброї волі — чесні люди, які прагнуть миру й дружби між народами. Сила миру не в зброї, а в людях доброї волі (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 435).

2. Для якого характерна взаємна прихильність, симпатія; близький. І стали вони.. добрими сусідами (Панас Мирний, II, 1954, 80).

3. Який приносить добро, задоволення, радість і т. ін. По обличчю пізнавала [Христя], чи добру звістку мати принесла за ту землю, чи лиху (Панас Мирний, III, 1954, 52); Се ж, певне, добрий знак, коли хворий тямить, що його розум не в порядку? (Леся Українка, III, 1952, 579); Йому хочеться сказати старовірам щось радісне, приємне, несподіване. Він почуває себе добрим вісником (Олександр Довженко, I, 1958, 121); Усе віщувало добру днину (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 7);
//  Корисний, потрібний, в основі якого лежить бажання добра кому-небудь. Треба слухати доброї ради (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 166); — То як же не підтримати в доброму ділі? (Андрій Головко, I, 1957, 460);
//  В якому виражається прихильність, співчуття, доброзичливе, шанобливе ставлення, повага до людей. [Петро:] Не добудете ви ні щирої ласки, ні доброго привіту; не купите ви любові рідної дитини! (Панас Мирний, V, 1955, 179); За в'язнем в'язень одстраждає, Але настане легший час, — І добрим словом спогадає Потомок вільний мертвих нас! (Павло Грабовський, I, 1959, 152);
//  Який подобається, схвалюється; вартий наслідування. Мати підносила гостям горілку. За добрим українським звичаєм, гості відмовлялися, а мати ласкаво припрошувала (Олександр Довженко, I, 1958, 155);
//  Який свідчить про безтурботний, веселий стан людини. Ваше щастя, що маєте веселу вдачу, добрий гумор (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 369); «Брати-слов'яни».. стало загальновживаним звертанням бійців між собою, коли вони були в доброму настрої (Олесь Гончар, III, 1959, 103);
//  у знач. ім. добре, рого, сер. Те саме, що добро 1. Добре довго пам'ятається, а зле ще довше (Номис, 1864, № 4430); — У світі завжди більше лихого, ніж доброго, — казала вона мені (Панас Мирний, IV, 1955, 338).
 Виходити (вийти) на добре див. виходити; Всього доброго див. весь 1; Добрий ранок (день, вечір); Доброго ранку (дня, вечора) — традиційне взаємне дружнє вітання при зустрічі вранці (удень, увечері). — Добрий ранок, — захрипло, після сну вітається господар (Михайло Стельмах, I, 1962, 19); — Добрий день, Когуте, ти, співуча птице! А Когутик каже: — Добрий день, Лисице! (Іван Франко, XIII, 1954, 259); Як учорашній козак став коло віконечка й сказав їй «добрий вечір», Галя на одвіт йому ледве вимовила свого «доброго вечора» (Марко Вовчок, I, 1955, 319); Лейтенант підходить до неї. — Доброго ранку, Івго Борисівно! — Доброго ранку! (Андрій Головко, I, 1957, 478); Доброго здоров'я (здоров'ячка) — традиційне взаємне дружнє вітання. — Здорові! — кивнув становий головою Чіпці. — Доброго здоров'я, — одказав, підводячись, Чіпка і зняв шапку (Панас Мирний, II, 1954, 270); — Доброго здоров'ячка, Аркадію Валеріановичу, — низько вклоняється Майборода (Михайло Стельмах, I, 1962, 44); На все добре див. весь 1; Та й (і) у (в) добрий час — зник, нема, пропав. Узяв на час, та й в добрий час (Номис, 1864, № 10635); У (в) добрий час!; Дай боже час добрий (у добрий час)!, заст. — дружнє побажання успіху, щасливої дороги і т. ін. — Спасибі, — міцно стискаючи простягнену руку, промовив Коваль.. — Ну, в добрий час! (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 24); [Любов:] Та здорова [товаришка] до якого часу. [Лікар:] Ну, то й дай їй боже в добрий час! (Леся Українка, II, 1951, 50); У доброму гуморі див. гумор.
Закривлятися (закривитися) на добре див. закривлятися.

4. Який має належні знання і навики для виконання чого-небудь; досвідчений. Добрий курець має люльку й тютюнець (Номис, 1864, № 12601); Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала (Нечуй-Левицький, II, 1956, 268); Василь був добрим майстром (Василь Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 63);
//  Який користується повагою, шаною. Всі мали його [мідника] за чесного чоловіка та доброго робітника (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 8);
//  Розумно вихований, увічливий, працьовитий. Доброму сину не збирай, а ледачому не оставляй (Номис. 1864, № 9289).
Добрий розум — дотримання певних норм, традицій у поведінці та обдуманість у діях і вчинках. — Заберу обойко до себе на коліна та почну на добрий розум навчати (Марко Вовчок, I, 1955, 274); Пора вже мені добрий розум вернуть, Дурниці свої забувати (Леся Українка, IV, 1954, 103); У (в) добрі руки, із сл. дістатися, потрапити і т. ін. — до розумної, дбайливої, надійної людини. Вони так зраділи, одібравши книжки, ..і я ще більше запевнився, що книжки дістались у добрі руки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 122).

5. Який має позитивні якості або властивості, що відповідають поставленим вимогам, задовольняють їх (про предмети, тварини, рослини і т. ін.). Жупан на ньому добрий, рукава з вильотами (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 240); За що ж тебе, світе-брате, В своїй добрій, теплій хаті Оковано, омурано..? (Тарас Шевченко, II, 1953, 344); Жито було справді добре: колоски товсті, довгі (Панас Мирний, II, 1954, 163); До шелюгів дорога була добра, піщана (Андрій Головко, II, 1957, 79); Щорс любив верхову їзду і добрих коней (Олександр Довженко, I, 1958, 151);
//  Вигідний, зручний для роботи, влаштування яких-небудь справ, заробітку. — А добуду року, то, може, дасть мені господь, що добре місце натраплю собі (Марко Вовчок, I, 1955, 20); Плавні були добрим місцем до схованки краденого (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 375).
 Добре намисто — дороге коралово намисто. Ой надіну я сережки І добре намисто (Тарас Шевченко, II, 1953, 128).

6. Значний щодо розміру, обсягу, кількості і т. ін. — Як ти його заробиш більш? — сказав Трохим. — Адже і тут плата добра (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 405); [Голос Ромапюка:] Піди в льох і принеси добрий глек квасу... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 192); Кульгавий стрибнув, і в його зубах лишився добрий клапоть Куксиної штанини (Олесь Донченко, I, 1956, 70);
//  Кращий від звичайного, багатий, великий, високий. Де дружна ланка, там добрий урожай (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 360);
//  Який повністю забезпечує потребу в чому-небудь. Гуляє вітер по полях, Несе дощі ласкаві й добрі (Максим Рильський, III, 1961, 102);
//  Помітно виражений, гострий (про апетит, зір, слух і т. ін.). Сьогодні Ремо мав добрий апетит (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 40);
//  Дуже розвинений. [Парвус:] Добре, хто має добру пам'ять! (Леся Українка, II, 1951, 425);
//  Значний щодо ступеня вияву, сили. — Даймо йому доброї прочуханки, щоб пам'ятав до нових віників, — загукали бурлаки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 202); Якщо навіть доброго потиличника відважить, і то не біда — йому все можна (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 16).
Добра ніч — пізня ніч. Отець і син уже в добру ніч зайшли додому (Іван Франко, VIII, 1952, 134); Добрий обід; Добрі обіди — останні години обідньої пори. До волості привезли Гандзюків під добрі обіди (Григорій Косинка, Новели, 1962, 192); Добрий смак мати (виробити і т. ін.) — уміти, навчитися розбиратися в чому-небудь, розуміти те, що не кожен розуміє. Мас [мати] добрий смак, благородні погляди, любить літературу і штуку (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 286).

7. Гідний шани, похвали; незаплямований. Знов ображений упоминається за своє добре ім'я (Іван Франко, VIII, 1952, 15); В пошані, у добрій славі Бардадим на весь район (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 350).

8. Те саме, що смачний. — Були в мене в торбинці і два калачі пшеничні плетені, і пляшка вина доброго (Юрій Федькович, Буковина, 1950, 121); Замішуючи тісто, вона додала в нього доброї сметани, розбила півдесятка яєць (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 75).

9. розм. Уживається для підкреслення важливості, значності кількісного визначення міри часу, простору. Проминуло доброї півгодини (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 254); До міста нам лишалось ще добрих півста кілометрів (Юрій Смолич, III, 1959, 441); Кузьмичеві здавалося, що сотник не буде ні спати, ні їсти на протязі доброго тижня (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 368); Важко йому — за плечима добрих п'ять десятків літ (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 373).
З доброго дива див. диво; З доброї (по добрій) волі див. воля; Чого доброго, у знач. вставн. сл. — уживається для вираження припущення, що може бути небажаний наслідок; може статися, можливо. — Шкода тільки, що не жениться [Чіпка]... чого доброго, розволочиться, розледачів (Панас Мирний, II, 1954, 217).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 321.

Коментарі (0)