в означеннях
Тлумачення, значення слова «добуток»:

ДОБУ́ТОК, тку, чол.

1. Те, що одержано, добуто працею. Товариство почало виходити з куреня, здоровкалось з рибалками, котрі порались то коло снасті, то коло свого убогого добутку (Панас Мирний, I, 1954, 349); Я й без вас добуток маю: Ш'ю черевики восени, Зимою вулики довбаю (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 301); Пливуть полями поїзди, Везуть у даль по срібних струнах Вагони вугілля й руди, Добуток рук пружисто-юних (Максим Рильський, I, 1956, 183).

2. мат. Число, одержане після множення. Силою інерції названо добуток маси тіла на прискорення (Радянська Україна, 5.IX 1962, 3).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 328.

Коментарі (0)