ДОБИРАТИСЯ 1, аюся, аєшся, недок., ДОБРАТИСЯ і рідко ДІБРАТИСЯ, доберуся, доберешся, док.
1.
Переборюючи труднощі, нешвидко прибувати
куди-небудь, до когось, чогось. Ось уже добиралися [десятники]
до половини гори, потомилися, стали перепочити
(Панас Мирний, I, 1954, 257); Бондаренко товарними поїздами
добирався додому (Андрій Головко, II, 1957, 456); Щасливо
добралися до своєї держави, поженилися й добре живуть
(Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 55); Кармелюк дібрався в
Нову Синяву пізньої осені (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949,
100); * Образно. Нехай сей лист добирається до Вас,
як сам хоче, а я не чекатиму четвертої адреси (Леся Українка,
V, 1956, 175);
// Добиватися потрапити куди-небудь, до
когось, чогось. — Степан знає, чого постить: хоче
скоріше до раю добратися! — Еге, так його й пустять
(Михайло Стельмах, II, 1962, 7);
// Проникати потай куди-небудь,
до когось, чогось. Тільки Тарасик підкрався до кошичка,
а Івасик почув, що хтось ззаду до кошичка добирається,
та й озирнувся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 469); — Андрію,
Андрію, підіймай хлопців. Хтось до стовпів наших
добирається (Микола Трублаїні, I, 1955, 124);
// Натрапляти на
що-небудь. На дворі, якось опівдні, Заможний чоловік
насипав на рядні Чимало Перлів просушити, Бо в скрині
почали жовтіти. «Гляди! — озвався через тин Кум
Северин, — Як доберуться Свині — потокмачать
[потовкмачать]» (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 204); [Тьотя Сима:]
Матінко! А флакон же в кімнаті лишився, під
подушкою. Ану, як хто добереться (Іван Кочерга, II, 1956, 459);
Баба, йшовши на часок, Впхала в стіл запаси. А
Кіндрат шукав книжок І добравсь... до «каси» (Степан Олійник,
Вибр., 1959, 232).
2. Рухаючись у певному напрямі, досягати
чого-небудь. Ось уже довга тінь від очерету простяглася
вподовж озера, добирається до бугорка, де грають хлопці
(Панас Мирний, IV, 1955, 24); Щодня з лісів, з ярів прибувала
вода, виходила з берегів, затоплювала луки, ..сади,
добиралася до хлівів і хат (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 60);
Кров, насичена киснем, добирається до найдальших
цяточок мозку, голова робиться свіжа (Юрій Яновський, I,
1958, 606);
// Наближатися, доходити до якого-небудь
часу, віку, до якоїсь суми, величини. Щось гупало,
немов у подушку, і промовляло: — Тридцять вісім! —
Тридцять дев'ять!.. — Коли діло добиралося до
півсотні, чортик перекрутився скільки разів у снігу,
зареготався (Степан Васильченко, I, 1959, 129); — Адже добираємося
вже до дюжини літ, по Жовтневій революції, .. п'ятирічку
індустріалізації беремося з честю виконати, може, й
за чотири роки! (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 349);
// безос. Уже
було пізно, добиралося до півночі (Панас Мирний, IV, 1955, 52).
3. до чого, розм. Поступово, докладаючи зусиль, дізнаватися про що-небудь; дошукуватись до чогось. Пан Тугаєвич почав говорити так учено і гарно, що всі спочатку дослухалися тільки до його дзвіночка-голосу, а потім лише потроху почали добиратися до надзвоненого (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 377); Нерч мусив розуміти його, добратися до того, що лежало між словами, що не договорювалося... (Натан Рибак, Час, 1960, 374).
4. до кого—чого, перен., розм. Діставати можливість розправитися з кимось. — Пан полковий писар щось до нас добирається і так і підгляда, щоб мокрим рядном на нас напасти (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 160); — Завзята дівка!.. Отака може і до вас, Шумейків, добратися, людей на це діло підбити, забрати млина (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 68); На щастя, ...його не впізнали, а то б дісталось і старому Ратушпякові, і до Когута дібралися б (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 344).
5. розм. Починати використовувати, вживати
що-небудь. — Доберімось лишень до її наливок та
варенухи! (Нечуй-Левицький, III, 1956, 146).
♦ Добиратися (добратися) до душі (до серця) —
проникати (проникнути) в душу (в серце); хвилювати,
зворушувати. Байда говорив з ним, мов старший брат,
заглядав у вічі, добирався своїми теплими словами до
самого серця (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 23); Вачура
відчув: до душі цієї людини добратися можна (Михайло Чабанівський, Тече
вода.., 1961, 52); Добиратися до розуму — набиратися
розуму; розумнішати. Як почала добиратись до розуму
невеличка дитина — Ти [музо] її чарувала своїми
чарівними казками (Панас Мирний, V, 1955, 279); Добиратися
смаку — відчувати смак. У роті в його від випивки мов
потерпло — німіло, він уже не добирався ніякого смаку
ні в чому (Панас Мирний, I, 1954, 297); Добратися глузду —
зрозуміти що-небудь. Вони [статути] написані ніби
санскритом: скільки не розшифровую — ніяк не
доберусь глузду (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 11).