в означеннях
Тлумачення, значення слова «добивати»:

ДОБИВАТИ, аю, аєш, недок., ДОБИТИ, б'ю, б'єш, док., перех.

1. Умертвляти, вбивати пораненого або того, хто гине від чого-небудь. Козаки перескакували через барикаду й добивали тих, хто не міг тікати (Григорій Епік, Тв., 1958, 369); — Тепер кінець... Йти не можу... Фашисти знайдуть, доб'ють... Вони поранених добивають (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 645).
[І (ще й)] довбнею (поліном) не доб'єш кого, ірон. — про живучість, міцне здоров'я кого-небудь (говориться про того, хто скаржиться на своє здоров'я). [Іван Степанович:] Пропадаю. Се моя за мною прийшла! [Захарченко:] Та не бреши: тебе ще й поліном не доб'єш (Марко Кропивницький, V, 1959, 100); — Вас ще, тату, довбнею не доб'єш, а ви про божу дорогу торочите (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 326).

2. Остаточно розбивати, перемагати (ворога). Вставай, бідното, добивати дуки, годі терпіти муки! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 336); Листа написала група бійців.. Вони розповідали про своє фронтове життя, про те, як добивають фашистів та підходять до гітлерівського лігва (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 65); [Ленін:] Повстання почалось.. Уряд хитається, треба добити його за всяку ціну (Олександр Корнійчук, I, 1955, 195);
//  перен. Остаточно розбивати ідейно або морально. Протягом кількох років критики без кінця славили все, що друкувалося за підписом Раджара Огли, і нищівно, без жалю добивали «молодого Дайнара» (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 24); Стадницький намагається добити його відомими іменами і своєю ерудицією (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 42).

3. Закінчувати бити, робити непридатним що-небудь; доношувати. — Поки що шкрьобатиму в старих [чоботях], доб'ю вже до краю. А нові, — Антонович посміхнувся до всіх, — нові взую вже в день Перемоги (Олесь Гончар, I, 1954, 303);
//  Те саме, що домолочувати. — Прийшли вони, а ми саме жито добивали (Андрій Головко, II, 1957, 8); — Еге, чого ж то вже спочивати? — здивувався Микола, не перестаючи махати ціпом: — Ось доб'ємо копу, тоді можна буде й оддихати (Грицько Григоренко. Вибр., 1959, 44).
Добити віку — дожити до смерті. Дочка нездужає Ярина, його єдиная дитина Покинуть хоче; з ким дожить? Добити віку вікового? (Тарас Шевченко, I, 1951, 282).

4. перен. Надокучливими прикрими розмовами, докорами і т. ін. доводити до важких наслідків. Мар'яна добивають чиїсь повільні слова: — Вона хоч у своїй землі лежатиме (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 175); Не так тії вороги, Як добрії люди — І окрадуть жалкуючи, Плачучи осудять, І попросять тебе в хату, І будуть вітати І питать тебе про тебе, Щоб потім сміятись, ..Щоб тебе добити... (Тарас Шевченко, II, 1953, 133).
Добивати (добити) торгу, заст. — домовлятися про ціпу, купуючи що-небудь. [Трохим:] Напосілись на мої воли, торгують... і вже торгу добивають (Марко Кропивницький, V, 1959, 119).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 317.

Коментарі (0)