в означеннях
Тлумачення, значення слова «додаток»:

ДОДА́ТОК, тка, чол.

1. рідко. Дія за значенням додавати, додати 1—3.

2. Те, що додається, служить доповненням до чого-небудь. Молода, напрочуд гарна, Кароока та струнка, Швидкометна, наче сарна, Мов тополенька гнучка Весь малюнок без додатка, Бо нема чого додать (Павло Грабовський, I, 1959, 350); Невеликий додаток його [рідкого скла] зміцнює ґрунти, робить водонепроникними фундаменти, прискорює, твердіння бетону (Радянська Україна, 27.III 1957, 3);
//  Книга, брошура і т. ін., що додається до передплатного видання і разом з ним надсилається передплатникам. Вона.. читала додатки до «Нившу, але тільки романи та повісті (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 82); Ще в молодості він [Я. Галан] брав участь у додатку до журналу «Вікна» — «Жива сцена», що видавався на допомогу самодіяльним робітничим і сільським драматичним гурткам (Історія української літератури, II, 1956, 609);
//  Невеликі замітки, дописки, доповнення до статті, твору, книги, протоколу і т. ін. — все те, що не ввійшло в основний текст. Щодо справи каталога українських книжок.., то як він буде у Вас в рукописі готовий, пришліть мені, а я, зробивши додатки, знов пришлю вам (Леся Українка, V, 1956, 374); — Будуть які додатки чи зміни? Нема? Добре (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 92).
 У (в, на) додаток — до того, що вже є; додатково. Ніч уже зовсім налягла на землю, а в додаток ще й туман піднімався (Панас Мирний, II, 1954, 239); А на додаток ще застрайкували портові робітники (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 16).

3. грам. Другорядний член речення, який перебуває в об'єктних відношеннях з підпорядковуючим членом і виражається формами непрямих відмінків іменників та їх еквівалентів. Додатком називається другорядний член речення, який означає предмет і відповідав на питання непрямих відмінків (Граматика української мови, II, 1957, 37).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 343.

Коментарі (0)